«Дарниця» має значні перспективи розвитку експортного потенціалу з розширенням ринку постачання

І на цьому «Дарниця» не зупиняється, адже планує розширити список експортних напрямків до ринків Південно-Східної Азії, Латинської Америки та Африки. – повідомляється на сайті компанії.

Про це в інтервʼю виданню «Інтерфакс» розповіла директорка департаменту експорту фармацевтичної компанії «Дарниця» Ірина Радченко.

Зокрема, на ринку ЄС «Дарниця» представлена у Литві та Польщі. До цих країн компанія експортує лікарські засоби, що впливають на кровотворення та кров, для лікування захворювань серцево-судинної системи, протимікробні препарати та вітаміни.

«Доля експорту складає близько 5% у загальному обсязі продажів компанії. Темпи росту експортної частки – близько 1% у річних обсягах. У п’ятирічній перспективі планується збільшити частку експорту до 20%», – повідомила Ірина Радченко.

Вона також зазначила, що навіть попри виклики пандемії COVID-19 «Дарниці» вдалося реалізувати частину планів стосовно присутності компанії на іноземних ринках.

Згідно з довідником «Фармацевтика України 2021», який випускає «Дарниця» разом з компанією «Top Lead», експорт ліків виріс майже на третину у 2018-2020 рр., тому у національних фармвиробників є значні перспективи розвитку експортного потенціалу.

У цілому динаміка експорту українських лікарських засобів значно зросла за останнє десятиліття. Ліками, виготовленими в Україні, користуються у 50 державах, а експорт збільшився зі 181 до 235 млн доларів. Найбільш популярні напрямки експорту – Узбекистан, Грузія, Азербайджан, Казахстан, Ізраїль, Молдова та Бразилія. Країни активно імпортують гормони, антибіотики, вітаміни та алкалоїди. До того ж українські лікарські засоби мають значну популярність та прихильність серед споживачів з арабських країн та Південно-Східної Азії. Їх вважають якіснішими за індійські та китайські фармпрепарати та прирівнюють за якістю до європейських.

Найскладніше українським компаніям вийти на ринки Австралії, Японії, країн Перської затоки, ЄС та США через жорстку регуляторну політику. Також такі держави як, наприклад, Алжир, Туреччина, Єгипет та Індонезія захищають локальних виробників, тому для експорту вони достатньо закриті. На такі ринки можна вивести лише ті фармзасоби, які мають унікальну молекулу або не виготовлятися на заводах у цих країнах.

Що ж стосується ЄС, то тут процес ускладнюється невизнанням української сертифікації якості виробництва GMP. Через це компанії вимушені проходити дублюючі перевірки в органах ЄС.

«На це треба витрачати ресурси, і у цілому така ситуація впливає на конкурентоспроможність українських препаратів. Українські лідери фармвиробництва зробили усе можливе. Але прибрати додаткові перевірки може лише укладення між Україною та ЄС угоди щодо промислових товарів АСАА (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products). Ще у 2013 році такий документ Євросоюз підписав з Ізраїлем», – пояснює Ірина Радченко.