Журналістка, редакторка
Це питання постає раз у раз з настанням сонячних днів й однозначної відповіді: «так» або «ні», на жаль, не існує. Попри здатність організму синтезувати вітамін D під впливом сонця, дедалі більше досліджень свідчать, що навіть у літні місяці значна частина людей залишається в зоні ризику його недостатності.
Про те, яким є сучасний консенсус щодо цього питання, що говорять сучасні рекомендації щодо того як уникнути як безпідставного призначення добавок, так і їх автоматичного скасування лише через зміну пори року, ThePharmaMedia розпитала лікарку-ендокринолога, дієтолога, к.мед.н., наукову співробітницю ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України» Олену В’ячеславівну ДОБРОВИНСЬКУ.
Чи правда, що влітку вітамін D можна не приймати?
– Не для всіх. У літній період синтез вітаміну D у шкірі дійсно збільшується, однак його ефективність залежить від багатьох факторів: географічної широти, часу перебування на сонці, віку, фототипу шкіри, використання сонцезахисних засобів та наявності супутніх хвороб.
Тому рішення щодо припинення прийому вітаміну D влітку має бути індивідуальним.
Сучасний консенсус такий: у здорової людини без факторів ризику, яка регулярно буває на сонці, має відкриті ділянки шкіри, не уникає інсоляції повністю і має нормальний рівень 25(OH)D, літню перерву можна розглядати. Але формула «влітку сонце замінює препарат» працює не завжди.
Кому вітамін D бажано приймати цілий рік?
– Цілорічний прийом найчастіше доцільний для людей з високим ризиком дефіциту або його наслідків. Передусім це:
- люди старшого віку, особливо 65+ і 75+;
- пацієнти з остеопорозом, остеомаляцією, переломами в анамнезі або високим ризиком падінь;
- люди з ожирінням;
- пацієнти після баріатричних операцій;
- люди з мальабсорбцією, целіакією, запальними хворобами кишківника, хронічними хворобами печінки чи нирок;
- пацієнти, які постійно приймають препарати, що впливають на метаболізм вітаміну D (глюкокортикоїди, протиепілептичні препарати, деякі антиретровірусні, протигрибкові засоби, холестирамін);
- вагітні та жінки, які годують груддю, за наявності факторів ризику;
- люди з дуже обмеженим перебуванням на сонці.
У клінічній практиці особливо важливі пацієнти з остеопорозом, тривалим прийомом глюкокортикоїдів, автоімунними хворобами, хронічним болем у м’язах, слабкістю, падіннями або підготовкою до антиостеопоротичної терапії.
А щодо ендокринологічних хвороб, які рекомендації щодо споживання вітаміну D?
– Підтримання адекватного рівня вітаміну D рекомендується пацієнтам з:
- цукровим діабетом,
- ожирінням,
- остеопорозом,
- первинним гіперпаратиреозом,
- після баріатричних операцій та
- при інших станах, що супроводжуються підвищеним ризиком дефіциту. Дози підбираються індивідуально залежно від рівня 25(OH)D та супутньої патології.
Який рівень 25(OH)D дозволяє зробити перерву на три літні місяці?
– Є різні підходи, але практично найчастіше орієнтуються на рівень 25(OH)D не нижче 30 нг/мл, або 75 нмоль/л.
Якщо людина має стабільний рівень у межах приблизно 30–50 нг/мл, не належить до груп ризику й улітку реально отримує достатню інсоляцію, лікар може дозволити паузу або зменшення дози.
Водночас сучасні рекомендації дедалі частіше наголошують: не потрібно «ганятися» за високими цифрами. Для більшості людей мета – не максимальний, а достатній і безпечний рівень.
Рівні понад 50 нг/мл зазвичай не дають доведених додаткових переваг для кісткової системи, а при надмірному прийомі можуть зростати ризики небажаних ефектів.
Які значення сьогодні вважають нормою, недостатністю та дефіцитом?
– У клінічній практиці часто використовують таку інтерпретацію:
дефіцит: менш як 20 нг/мл або менш як 50 нмоль/л;
виражений дефіцит: менш як 10 нг/мл або менше 25 нмоль/л;
недостатність: 20–29 нг/мл або 50–74 нмоль/л;
достатній рівень: приблизно 30–50 нг/мл або 75–125 нмоль/л.
Втім, частина експертів вважає рівень понад 20 нг/мл достатнім для більшості здорових людей, тоді як для пацієнтів з ризиком остеопорозу, переломів, мальабсорбцією або на антиостеопоротичній терапії частіше прагнуть до рівня понад 30 нг/мл.
Чи потрібно всім регулярно здавати аналіз на 25(OH)D?
– Ні. Сучасний консенсус не підтримує масовий скринінг усіх здорових людей. Аналіз доцільний тоді, коли результат справді може вплинути/змінити тактику.
Контроль 25(OH)D варто розглядати при:
- остеопорозі,
- низькоенергетичних переломах,
- підозрі на остеомаляцію,
- хронічній хворобі нирок або печінки,
- мальабсорбції,
- ожирінні,
- після баріатричних операцій,
- тривалому прийомі глюкокортикоїдів чи протиепілептичних препаратів,
- при неефективності антиостеопоротичного лікування,
- перед або під час корекції вираженого дефіциту.
NB! Після призначення лікувальних доз контроль зазвичай має сенс не раніше ніж через 8-12 тижнів. При стабільному стані й профілактичних дозах частий моніторинг не потрібен.
Наскільки реальний ризик передозування?
– Передозування вітаміну D трапляється рідко й зазвичай повʼязане з тривалим прийомом надмірно високих доз препаратів. При звичайних профілактичних дозах ризик дуже низький.
Передозування частіше виникає не від стандартного прийому 800–2000 МО на добу, а через тривале самостійне використання високих доз, помилки в дозуванні, «ударні» схеми без контролю або неякісні добавки з фактично вищим вмістом вітаміну D, ніж зазначено на упаковці.
Як проявляється передозування вітаміном D?
– Клінічно небезпечне передозування пов’язане не просто з високим рівнем 25(OH)D, а з гіперкальціємією.
Можливі симптоми: нудота, блювання, зниження апетиту, поліурія, полідипсія, закрепи, слабкість, порушення серцевого ритму, нефрокальциноз та погіршення функції нирок.
Особливо обережними слід бути при саркоїдозі, туберкульозі, інших гранулематозних хворобах, деяких лімфомах, первинному гіперпаратиреозі, хронічній хворобі нирок та сечокам’яній хворобі.
У яких клінічних ситуаціях вітамін D «втрачається» або засвоюється гірше?
– Найчастіше проблема не в тому, що він буквально швидко втрачається, а в тому, що гірше синтезується, всмоктується, активується або швидше метаболізується.
Це характерно для ожиріння, після баріатричних операцій, при мальабсорбції, целіакії, хворобі Крона, виразковому коліті, хронічному панкреатиті, холестатичних хворобах печінки, хронічній хворобі нирок, нефротичному синдромі, тривалому прийомі глюкокортикоїдів, протисудомних препаратів, рифампіцину, деяких антиретровірусних і протигрибкових засобів.
То яка практична відповідь: приймати вітамін D влітку чи ні?
– Практичний консенсус можна сформулювати так:
- здоровій людині без факторів ризику, з нормальним рівнем 25(OH)D та достатнім перебуванням на сонці влітку можна розглянути перерву або зниження дози;
- людям з груп ризику краще не скасовувати препарат самостійно, навіть улітку;
- пацієнтам з остеопорозом, переломами, мальабсорбцією, ожирінням, старшого віку, з хронічними хворобами нирок/печінки або тривалим прийомом глюкокортикоїдів часто потрібен цілорічний прийом;
- аналіз 25(OH)D потрібен не всім, а тим, у кого результат вплине на лікування;
- мета – не «чим вище, тим краще», а достатній безпечний рівень без гіперкальціємії та без безконтрольних високих доз.
Отже, літня перерва можлива, але вона має бути не календарним правилом, а індивідуальним рішенням: з урахуванням рівня 25(OH)D, віку, маси тіла, супутніх хвороб, ліків, ризику переломів та реального способу життя.
