Нюх — одне з тих відчуттів, які здаються другорядними, допоки не зникнуть. Люди з порушеним нюхом утричі частіше, ніж інші, спричиняють пожежу під час готування або не помічають витік газу. Багато хто регулярно зʼїдає зіпсовану їжу, не підозрюючи про це. Хтось непокоїться про запах власного тіла….
Маловідомо, але близько третини людей з аносмією страждають від депресії.
Спектр порушень при аносмії доволі широкий: одні повністю втрачають здатність розрізняти запахи, інші зберігають часткову чутливість. А дехто стикається з паросмією — спотвореним сприйняттям запахів, коли троянда пахне часником, а їжа — брудними шкарпетками або токсичними хімікатами. До 35% людей з нюховими розладами мають паросмію, а серед тих, хто одужує після COVID-19, цей показник сягає 45%.
«Ковідний» період спровокував справжній бум інтересу до лікування аносмії — і потік сумнівних порад у соцмережах, від нюхання спалених апельсинів до психоделіків. Водночас посилився і науковий пошук. Що з цього справді працює?
Стероїди та вітаміни: сподівання не виправдалися
Кортикостероїди здавалися логічним вибором: вони мають протизапальні властивості, а запалення — один із ключових механізмів, через які віруси пошкоджують нюх. Однак Кокранівський огляд 2022 року не знайшов доказів того, що кортикостероїди допомагають при стійкій постковідній втраті нюху. Огляд 2025 року, що включав рандомізовані контрольовані дослідження, підтвердив: пероральні кортикостероїди не впливають на нюхову функцію.
Стероїдні спреї виявилися не кращими. І це логічно: нюховий епітелій розташований у нюховій щілині — вузькій ділянці на самій верхівці носової порожнини. Спреї просто не дістаються туди.
Вітамін А у формі добавок, палмітоїлетаноламід, лютеолін — жоден із цих засобів не отримав наукового підтвердження ефективності. Інтраназальний вітамін А показав дещо кращі результати, але за даними огляду 2023 року, докази все ще слабкі. Психоделіки (ЛСД, псилоцибін), які активно рекламуються в соціальних мережах як засіб від аносмії, взагалі не мають жодних клінічних досліджень щодо їхнього впливу на нюх.
«Нюхові тренування»: просто, нудно, але працює… для деяких
Метод запропонував у 2009 році нейронауковець Томас Гуммель із Дрезденського університету. Ідея елегантно проста: двічі на день пацієнт робить глибокі 10-секундні вдихи чотирьох інтенсивних ароматів — троянди, конюшини, лимона та евкаліпта. Після 12 тижнів у групі тренувань здатність розрізняти запахи значно покращилася порівняно з контрольною групою, яка просто чекала на спонтанне відновлення.
Наступні дослідження підтвердили результат. Метааналіз 2020 року (16 досліджень) та метааналіз 2023 року (постковідні розлади) засвідчили статистично значуще покращення. Щоправда, рандомізоване контрольоване дослідження 2025 року не виявило переваги нюхових тренувань над плацебо — але це можна пояснити пізнім початком терапії: більшість учасників страждали на аносмію понад рік, а чим довше зволікати з лікуванням, тим складніше відновити нюх.
Механізм дії повʼязаний із фундаментальним принципом: нюхова сенсорна система працює за правилом «використовуй або втратиш». Дослідження показують, що нейрони зникають із нюхового епітелію, якщо їх не стимулювати запахами. Люди, які працюють у повністю стерильних приміщеннях — наприклад, у чистих кімнатах для виробництва мікрочипів — часто виявляють зниження нюхової чутливості. І навпаки: ті, хто навчається на сомельє, демонструють збільшення обʼєму нюхової цибулини та кращу здатність розпізнавати аромати. Те саме спостерігається у працівників парфумерної індустрії.
Проблема методу — монотонність. Три з чотирьох пацієнтів кидають тренування протягом перших чотирьох тижнів. А для помітного ефекту ідеально займатися двічі на день протягом чотирьох-шести місяців. Менше половини тих, хто витримує, відзначають покращення.
Однак метод може стати ефективнішим. Людина має близько 400 нюхових рецепторів, але традиційні аромати для тренувань стимулюють менше 40% із них. Команди з США та Франції проаналізували, які запахи активують найбільшу кількість рецепторів, і виявили: оптимальними виявилися не троянда з лимоном, а галаксолід (синтетичний мускус) і геранілацетат (квітковий аромат) — за американськими даними, або галаксолід і бензотіазол (мʼясний запах) — за французькими. Обидві групи тепер працюють разом над створенням оптимізованого набору ароматів для «нюхових тренувань 2.0».
Плазма, збагачена тромбоцитами: 12-кратне підвищення шансів
PRP-терапія (platelet-rich plasma) — метод, при якому зразок крові пацієнта центрифугують, концентруючи тромбоцити в плазмі. Тромбоцити вивільняють фактори росту, що стимулюють відновлення тканин.
Рандомізоване контрольоване дослідження 2022 року під керівництвом Зари Патель, отоларинголога зі Стенфордського університету, показало: три інʼєкції PRP у нюхову щілину забезпечували «більш ніж 12-кратне підвищення шансів на покращення нюху» порівняно з плацебо у пацієнтів із постковідною нюховою дисфункцією. Дослідження 2024 року підтвердило, що покращення тривало місяцями після початкових інʼєкцій.
Метод виглядає перспективно, але поки що не є загальновизнаним стандартом. Потрібні масштабніші клінічні дослідження, а вартість терапії залишається високою — і страхові компанії поки не покривають її.
Електростимуляція: 63% повного відновлення
Один з найцікавіших нових напрямків — поєднання нюхових тренувань з електричною стимуляцією мозку. В італійському дослідженні 2025 року пацієнти з постковідною аносмією, яким не допомогли ні стероїди, ні добавки, ні тренування, пройшли 10 сеансів транскраніальної стимуляції. На голову надягали тканинну шапочку з електродом, що подавав слабкий струм на префронтальну кору. Результат: через два тижні 63% пацієнтів досягли повного відновлення нюху. У контрольній групі, яка отримувала імітацію стимуляції, подібних покращень не спостерігалося.
Гуммель та його колеги опублікували результати іншого підходу — стимуляції блукаючого нерва через електрод, прикріплений до вуха пацієнта. Блукаючий нерв впливає на обробку нюхових сигналів у мозку. Для деяких учасників ефект був настільки вражаючим, що вони просили продати їм пристрій, щоб «використовувати його перед кожним прийомом їжі». Для більшості зміни були помірними, але обнадійливими. Наразі проводиться масштабніше дослідження.
Стовбурові клітини та імпланти: погляд у майбутнє
На горизонті — ще більш амбітні підходи. Нейральні стовбурові клітини нещодавно продемонстрували здатність покращувати нюх у мишей. Кілька дослідницьких груп працюють над нюховими імплантами — пристроями, які стимулюватимуть ділянки мозку, відповідальні за сприйняття запахів. Технологія поки що перебуває на ранній стадії розвитку, і перед її авторами залишається багато нерозвʼязаних завдань, передусім — мініатюризація пристрою.
Головна порада: не зволікайте
Незалежно від того, який метод обере пацієнт, найважливіша рекомендація спеціалістів — не відкладати корекцію стану: чим довше людина живе без лікування нюхового розладу, тим менша ймовірність, що будь-яка терапія допоможе. Нюхові тренування, PRP, електростимуляція — усе це працює краще на ранніх стадіях.
А поки наука шукає ідеальне рішення, є простий і доступний крок: наповніть своє повсякденне життя запахами. Нюхайте спеції під час готування, зупиняйтесь біля квіткових клумб, не ігноруйте парфумерні відділи. Дослідження підтверджують: активна стимуляція нюхової системи сприяє її відновленню.
