Захворювання, пов’язані з перегріванням: розпізнавання та заходи швидкого реагування

Дійсно, статистика вказує на те, що захворювання, повʼязані зі спекою, сьогодні спричиняють більше смертей, ніж усі інші погодні явища разом узяті, включно з ураганами, торнадо, повенями та землетрусами. І, на думку науковців, глобальне потепління створюватиме дедалі більше таких викликів у майбутньому.

Форми теплового удару

Тепловий удар буває двох форм: зумовлений фізичним навантаженням і класичний. Перший зазвичай трапляється під час інтенсивних фізичних вправ у спекотному середовищі, тоді як другий виникає внаслідок пасивного впливу високих температур і вологості. 

Ці два типи теплового удару мають різні демографічні профілі. Зокрема, класичний частіше виникає у дітей до пубертатного віку, людей похилого віку та осіб із вразливих груп (наприклад, бездомних або із серйозними психічними розладами), переважно під час сидячої діяльності в періоди спеки. Пацієнти з класичним тепловим ударом часто мають супутні хронічні захворювання, ускладнені залежністю від алкоголю чи наркотиків. З іншого боку, від теплового удару, зумовленого фізичним навантаженням, зазвичай страждають молоді загалом здорові люди після пубертатного віку, які займаються інтенсивними вправами\роботою та спортом. 

Стани, пов’язані з перегріванням: лікування залежно від проявів

Перелічені нижче стани, зумовлені перегріванням, можна розпізнати за характерними клінічними ознаками, і вони, зазвичай, самообмежуються.

М’язові судоми\теплові судоми безпосередньо пов’язані з фізичними вправами, особливо в умовах спеки в осіб, не адаптованих до неї. Судомам в окремому м’язі часто передує відчутна або видима фасцикуляція (спонтанне хаотичне посмикування мʼязів, що включає тонкі мʼязові волокна), яка зазвичай триває 2–3 хвилини, але може бути більш тривалою. При тяжких теплових судомах, а також після тривалого інтенсивного потовиділення, можуть виникати дифузні судоми. 

Специфічного лікування теплових судом не розроблено, але більшість фахівців рекомендують пасивне статичне розтягування уражених груп м’язів, кріотерапію та гідратацію, яка в рефрактерних випадках передбачає внутрішньовенне введення рідин. Адаптація до спеки, гідратація та додавання солі в раціон можуть знизити частоту теплових судом у групах ризику. 

Теплове синкопе (непритомність) часто трапляється в осіб, недостатньо адаптованих до спеки, людей похилого віку з ризиком ортостатичної гіпотензії. Симптоми варіюють від запаморочення до втрати свідомості. Вважається, що теплове синкопе виникає через тимчасову недостатність кровообігу внаслідок накопичення крові в периферичних судинах, особливо нижніх кінцівок, що призводить до недостатньої перфузії мозку. 

Теплове синкопе найчастіше виникає під час тривалого стояння в спекотну погоду та в початковий період адаптації до спеки, погіршується через дегідратацію. Пацієнтів з тепловою непритомністю зазвичай лікують позицією Тренделенбурга, і вони швидко відновлюються, хоча повне відновлення стабільного артеріального тиску та усунення ортостазу у деяких пацієнтів може зайняти годину-дві або вимагати додаткової регідратації.

Тепловий набряк проявляється одутлістю та неприємним відчуттям стягнутості в руках і/або ногах. Симптоми зазвичай зникають протягом кількох днів або тижнів у міру адаптації людини до спеки. Лікування цього самообмежувального стану полягає в піднятті кінцівок і, у важких випадках, застосуванні компресійних панчіх. Введення діуретиків може посилити дегідратацію, тому слід уникати застосування цих ліків при теплових набряках.

Пітниця, або теплова висипка, виникає, коли закупорені пори потових залоз затримують піт у шкірі, що призводить до формування еритематозних папул або пустул. Найчастіше уражається шкіра, покрита одягом. Цей стан може ускладнюватися вторинною стафілококовою інфекцією. 

Пітницю лікують охолодженням і висушуванням ураженої шкіри, уникненням умов, що стимулюють потовиділення, контролем інфекції та полегшенням свербежу. Можна застосовувати засоби з хлоргексидином з або без саліцилової кислоти чи низькодозові топічні кортикостероїди. Для лікування дифузної пустульозної висипки, ускладненої інфекцією, можуть призначатися системні антибіотики. Профілактика включає належну гігієну шкіри, носіння чистого, вільного одягу та уникнення засобів на основі тальку.

Небезпечні наслідки гіпертермії

Серйозні теплові захворювання, пов’язані з перегріванням, включають теплове виснаження, теплові травми та тепловий удар. Найлегшим із цих серйозних станів є теплове виснаження, легко оборотне шляхом припинення діяльності в умовах спеки з активним охолодженням і регідратацією. 

Розрізнити серйозні теплові захворювання «неозброєним оком» доволі важко, вони всі характеризуються симптомами, що перекриваються:

• гіпертермія;
• слабкий або прискорений пульс;
• гіпотонія;
• спітніла або суха шкіра, надто тепла або холодна на дотик (бліда або почервоніла);
• мляві або видимі посмикування мʼязів;
• втома, слабкість;
• головний біль;
• змінена хода;
• зміна поведінки, делірій, кома;
• нудота, блювання, діарея.

Перша допомога в таких випадках полягає в невідкладному охолодженні та транспортуванні до спеціалізованих закладів за загально прийнятим принципом «Спочатку охолодити, потім транспортувати».