Вторинна профілактика ССЗ: ліки, що знижують ризики рецидиву

Журналіст, редактор The PharmaMedia

Микола Хайтович, доктор медичних наук, професор. Фото з особистого архіву

Серед заходів, спрямованих на запобігання розвитку повторних серцево-судинних подій, стратегія контролю рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) за допомогою ліпідознижувальної терапії, має вагому доказову базу.

Які саме ліки складають ефективну профілактику для людей з такою патологією, як при цьому уникнути взаємодії з іншими ЛЗ та як довго триває фармакотерапія в межах профілактики?

Про це ThePharmaMedia розпитала дитячого кардіолога, д.мед.н., професора кафедри клінічної фармакології НМУ імені О.О. Богомольця Миколу Валентиновича ХАЙТОВИЧА.  

Ліки для профілактики рецидиву серцево-судинної події

Чи потрібно приймати якісь ліки пацієнтові після перенесеного інфаркту або інсульту, що саме зазвичай призначають?

Після перенесеного гострого коронарного синдрому (ГКС) пацієнтам призначається вторинна профілактика серцево-судинних подій, яка включає медикаментозні та немедикаментозні заходи.

Немедикаментозні втручання передбачають модифікацію способу життя: дотримання дієти, оптимальну фізичну активність, відмову від куріння.

Фармакотерапія включає застосування:

  • антитромбоцитарних засобів
  1. ацетилсаліцилової кислоти в невисоких дозах 75–100 мг/добу,
  2. при подвійній антитробоцитарній терапії – один з інгібіторів P2Y12-рецепторів – клопідогрель, тикагрелор або прасугрель;
  • гіполіпідемічних засобів
  1. статинів – аторвастатина або розувастатина,
  2. якщо вони не надають бажаного ефекту, – одного з інгібіторів PCSK9 еволокумаба або алірокумаба.

NB! У разі непереносності статинів або у випадку необхідності інтенсифікації зниження рівня ліпопротеїдів низької щільності (для осіб, які не досягли цільового рівня ХС ЛПНЩ в умовах монотерапії статинами), додатково призначається езетиміб – засіб, що селективно пригнічує всмоктування холестерину в кишечнику;  

  • блокатори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи – інгібітор ангіотензин-перетворюючого фермента еналаприл, раміприл або периндоприл, або блокатор рецепторів ангіотензину II валсартан або кандесартан;
  • бета-адреноблокатори – метопролол, бісопролол, карведилол або небіволол. Особливо при фракції викиду лівого шлуночка <40%;
  • антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів (еплеренон або спіронолактон), які показані пацієнтам з серцевою недостатністю або з фракцією викиду лівого шлуночка <40%.

Контроль коморбідних станів – важлива частина вторинної профілактики ССЗ

Якими ще ліками може бути доповнено комплексну фармакотерапію з метою профілактики рецидивних інфарктів, чи інсультів?

NB! У комплексній вторинній профілактиці ССЗ вкрай важливо забезпечити контроль коморбідних станів. Наприклад:

  • при фібриляції передсердь призначають антикоагулянти – ривароксабан або варфарин;
  • при цукровому діабеті – інгібітори натрій залежного котранспортера глюкози 2 типу – емпагліфлозин, дапагліфлозин тощо або агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 – ліраглутид тощо;
  • при гіпертензії важливо досягти контролю артеріального тиску < 130/80 мм рт. ст., за допомогою антиагрегантів, статинів, інгібіторів ренін-ангіотензинової системи та інших препаратів для зниження артеріального тиску.

Чи є статистичні дані щодо рецидивів у випадках застосування/ігнорування вторинної профілактики? Яких успіхів досягає сьогодні вторинна профілактика?

Результати досліджень на основі доказової медицини підтверджують високу ефективність вторинної профілактики.

Так, наприклад, відомо, що:

  • антитромбоцитарна терапія знижує ризик повторного інфаркту міокарда на 20–30%;
  • статини, бета-блокатори та антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів зменшують серцево-судинну смертність відповідно на 25–30%, 23% та 15%.
  • блокатори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи – знижують ризик серцевої недостатності та повторного інфаркту на 20–25%.

Резюме

Отже, попри те, що така фармакотерапія в межах вторинної профілактики серцево-судинних подій потребує додаткових фінансових витрат, нехтувати нею не можна. Адже світовий досвід переконливо доводить, що лікування рецидивного випадку інфаркту міокарда, чи інсульту є набагато дорожчим.