Кардіологія на порозі великих змін

Справжній прорив у медицині – персоналізоване лікування починає втілюватися!

… саме кардіологія, яка однією з перших впроваджувала клінічні протоколи, доволі жорстко дотримуючись рекомендацій в терапії серцево-судинних захворювань, нині – першою заговорила про необхідність впровадження персоналізованої допомоги хворим.

Кінець серпня – початок вересня ознаменувався найвагомішою подією року у світовій кардіології – щорічним конгресом Європейського товариства кардіологів (далі — Конгрес), що проходив у Лондоні. Серед майже 32 тисяч учасників зі 150 країн світу були присутні й українські кардіологи, вчені, фахівці з організації охорони здоров’я та громадських організацій, що допомагають українським пацієнтам отримувати якісне високопрофесійне кардіологічне лікування й підтримують їх на цьому шляху.

За задумом організаторів Конгресу, у центрі уваги цьогоріч – «Персоналізація серцево-судинної допомоги». Сьогодні це вже реальна практика, на Вашу думку, світ далеко просунувся у цьому напрямку?

– За понад 25 років у класичній медичній практиці, зокрема, кардіологічній, я звісно ж бачила чимало клінічних протоколів й мусила їх дотримуватися. Водночас завжди була проти деперсоналізації, бо ми всі різні! Тому мене дуже потішило, що ці питання індивідуального/персоналізованого підходу так активно дискутуються зараз на професійних майданчиках у т.ч. на Конгресі в Лондоні.

А ще дужче (аж до сліз!) тому, що саме кардіологія, яка однією з перших впроваджувала клінічні протоколи, доволі жорстко дотримуючись рекомендацій в терапії серцево-судинних захворювань, нині – першою заговорила про необхідність впровадження персоналізованої допомоги хворим.

Персоналізація торкається різних кардіологічних проблем – призначення статинів, антикоагулянтів, підходів до антигіпертензивної терапії. Все це дуже активно дискутувалося на Конгресі. Окремі сесії були присвячені навіть генетиці ССЗ як у контексті гіпертензії, так і щодо важких уражень серця – т.з. кардіоміопатій.

Отже, думаю, — це великий прорив! І нехай до реалізації такої концепції готові наразі не всі, принаймні майже всі погоджуються й обговорюють таку необхідність. Не просто обговорюють в кулуарах та під час наукових дискусій, а створюють засади, набувають певного досвіду й обмінюються ним, а деякі клініки вже навіть точково імплементують певні компоненти персоналізованої медицини у свою роботу.

Це дає прогресивним лікарям неабиякий простір для дій, дозволяє аргументувати пацієнтам не лише те, чого не варто робити або що слід зробити, а й те, як діяти на випередження – для превенції прогресування ССЗ, якщо воно вже є, чи для запобігання/відтермінування його маніфестації, якщо людина належить до групи високого ризику. 

А яка ситуація з персоналізованим лікуванням ССЗ в Україні? Чи маємо ми необхідної якості лабораторії у т.ч. генетичні, чи є з боку лікарів готовність перейти до таких прогресивних підходів?

– Це непросто, адже у лікарів все ще чимало упередженості. Це підтверджує й наш досвід проведення чекапів. Зокрема, завдяки цьому проєкту, ми виявили неочікувані, а тому болючі факти – наші лікарі (навіть у Києві, з його сучасною прогресивною медициною!) мають упереджене ставлення до призначення сечогінних препаратів, статинів, комбінованої терапії тощо.

І це питання саме ментальності, над яким слід працювати.

Або, ще й досьогодні існує упередження щодо генетичних досліджень, зокрема, щодо їх «високої вартості». А це абсолютно не відповідає дійсності, особливо, якщо врахувати той факт, що такі дослідження виконуються раз на життя, бо ці показники незмінні: якщо людина має низьку активність певного гена, вона не зросте суттєво, а от знизитися ще більше може. Тому цей показник буде дуже важливим для планування лікування протягом всього життя людини.

До слова, Інститут серця, в якому я працювала багато років, був піонером у цьому напрямку, позаяк лабораторія Інституту чи не першою в нашій країні багато років тому ввела в практику декілька генетичних тестів, зокрема, щодо чутливості до антиагрегантів та антикоагулянтів (варфарину, клопідогрелю, аспірину). Це робилося не рутинно, а для пацієнтів, яким важко було досягти оптимальних показників коагулограми або вони мають високі ризики кровотечі, чи навпаки зберігається тенденція до гіперкоагуляції.

Отже, дуже важливо включати ці питання в освітні програми для лікарів, щоб розпрощатися з упередженнями та непорозумінням. До того ж не можна виключати, що вже за рік-два, у наступних рекомендаціях для пацієнтів з хронічними аритміями з’явиться обов’язкова умова робити такий тест. Бо він дає можливість для раннього втручання. А про важливість раннього втручання завжди наголошується на всіх медичних конференціях, з’їздах, конгресах тощо. 

Чому важливо відвідувати такі заходи, на Вашу думку?

– Це дійсно важливо, і особливо зараз. Бо війна забирає найкращих й найміцніших, а ми – лікарі – маємо робити все, щоб зберегти якомога більше життів. Це – наш фронт, де ми найсильніші. Але наша міць – це знання, уміння, обізнаність у всьому, що відбувається у світовій медицині. Тому що так ми можемо краще допомагати нашим людям.

Тож, участь у таких конгресах не розкіш, а необхідність – отримати інформацію, втілити її в життя й передати ці знання та навички іншим лікарям в Україні, аби всі ми лікували українців за найсучаснішими стандартами.

Які Ваші враження від Конгресу в цілому?

– Мабуть, найсильнішим є відчуття високих швидкостей. Все так стрімко змінюється! Здається, ми досягли тієї точки, від якої розпочнеться новий відлік.

Наприклад, щодо терапії зниження холестерину. Сьогодні клініцисти одностайні в тому, що потрібно усувати запалення, використовуючи імунотерапію.

Методи діагностики, критерії показників також змінюються й розширюються. Дуже багато уваги на Конгресі приділили шкалам ризиків. Так, крім звичних даних (вік, стать, АТ, тютюнопаління тощо), до них додано гормональний баланс, наявність хронічних та/або автоімунних запальних процесів.

Зараз також триває велика дискусія щодо того, які критерії включити для оцінювання стратифікації груп ризику.

З’являються нові методи візуалізації змін судин саме атеросклеротичного ураження, завдяки яким можемо бачити структуру самої судинної стінки, периваскулярні зміни в ній, що складають основу ризиків десятирічної перспективи. Адже в сучасній кардіології заведено групувати ризики на поточні та перспективні, діагностика також відповідає цьому розподілу.

Новим підходам треба навчатися: на які нові майданчики очікувати?

Чи є у ваших планах освітній проєкт для лікарів?

– Так, хоча наразі презентувати його зарано, але можемо анонсувати. Він дійсно запланований й обов’язково буде втілений. Вже зібрано багато інформації, ми хочемо зробити це в онлайн форматі, аби лікарі могли у будь-який момент скористатися цим ресурсом, знайти потрібну їм інформацію. Але паралельно обов’язково буде живе спілкування – школи, майстер-класи тощо. Це необхідно, щоб доносити найновішу важливу інформацію до лікарів саме у форматі діалогу. Я це розумію, адже теж лікар й у цьому випадку – споживач і надавач послуг з навчання в одній особі. До того ж я доволі прискіпливий лікар і добре знаю, чого мені не вистачає, де та як я хочу отримувати необхідну інформацію. Тому нині, при плануванні таких проєктів для колег, я точно знаю, які саме практичні відомості їм необхідні, якої інформації їм бракує. Тож, необхідно організувати все так, щоб лікар мав можливість відразу брати нові знання та навички у свою практику, а не просто ставати обізнанішим щодо клінічних випробувань та наукових досліджень і тенденцій.

Сила громадських об’єднань проти хвороб

Чи трапляється на подібних заходах новий досвід щодо громадських ініціатив відносно превенції хвороб, допомоги пацієнтам?

– Безумовно! Адже соціальний складник первинної та вторинної профілактики хвороб реалізується великою мірою саме через такі спільноти. Під час світового кардіоконгресу цим питанням приділили багато уваги. Були доповіді, в яких дослідники демонстрували результати своїх аналітичних робіт щодо ролі спілок, фундацій, інших ГО у зниженні тягаря хвороб, подоланні епідемій неінфекційних хронічних хвороб тощо. Наголошувалося, що сила цих спільнот у тому, що вони об’єднують дуже широке коло «залучених» сторін – лікарів, реабілітологів, спортивних лікарів, психотерапевтів, нутриціологів, дієтологів та середній медичний персонал. Реалізовуючи свої кампанії, вони здатні у рази (!) підвищувати прихильності людей до піклування про своє здоров’я, до лікування, приймання ліків, контролю артеріального тиску й інших показників здоров’я. Це не просто заяви, це доведено у дослідженнях.

Цікаво й відрадно, що ми маємо в цьому контексті свій унікальний досвід – ми першими впровадили корпоративні чекапи. При цьому, ми не використовуємо дані лікувальних закладів, а самі створюємо потужну базу, беручи певну когорту людей. Окрім обстежень здоров’я серця, ми прищеплюємо їм культуру піклування за своїм здоров’ям, першого візиту до лікаря.

А те, що все це ми робимо в критичних умовах війни, — це ще один колосальний досвід, який стосується організаційних аспектів досягнення мети в подібних проєктах. Цей досвід дуже цікавить наших закордонних колег, і ми ділимося ним. Наприклад, нещодавно відправили інформацію до Англії щодо напрямків роботи фундації «Сильні серця», її місії та можливої співпраці!

Також цей досвід цінний для фундацій, що провадять свою діяльність в найменш розвинутих країнах – з низьким рівнем життя та дуже слабкою економікою та країнах, що перебувають у стані військового конфлікту.

«Сильні серця» прагнуть допомогти лікареві, підтримуючи пацієнта

Як зараз розвивається проєкт щодо корпоративних чекапів?

– Він розпочався з «Дарниці», а тепер, проаналізувавши його результати, ми його удосконалили і зараз корпоративні чекапи пройдуть співробітники Zagoriy Foundation.

Пізніше ми пропонуватимемо пройти кардіочекапи іншим великим колективам, робітникам підприємств тощо. Адже це ще й чудова нагода засвідчити турботу роботодавців про своїх робітників.

Окрім того, що в межах проєкту люди проходять всі необхідні обстеження здоров’я серця та судин, він також має просвітницьку місію. Спеціалісти роз’яснюють необхідність вимірювати артеріальний тиск і робити це правильно та регулярно, допомагають підібрати для цього апарат.

Важливо, що після обстежень кожен учасник проєкту отримує консультацію лікаря, який оцінить ступінь кардіосудинного ризику та надасть рекомендації щодо домашнього вимірювання АТ, модифікації способу життя, якщо людина має підвищений АТ, але ще не гіпертонію. У разі потреби людину направлять для додаткового обстеження або лікування.

До слова, всіх учасників проєкту ми плануємо надалі залучати до свого кардіо хабу, аби вони могли отримувати кваліфіковані рекомендації щодо харчування, кількості солі в раціоні, як привчити себе регулярно приймати ліки тощо. 

Іншими словами, позаяк ефективність призначень лікаря дуже залежить від їхнього виконання, а зв’язок між лікарем та пацієнтом найчастіше не триває постійно, пацієнт поступово втрачає мотивацію, якою «зарядив» його лікар, забуває виконувати його настанови у т.ч. щодо регулярного приймання ліків. Ми можемо та хочемо допомогти в цьому через освітні проєкти, різного роду івенти та пряму комунікацію – нагадування в е-програмах моніторингу, зворотного зв’язку з пацієнтом. Адже ССЗ – це хронічні захворювання, які, на жаль, прогресують, а тому лікування переривати не можна, воно має тривати протягом всього життя. Те ж саме стосується й контролю тиску. Часто люди припиняють це робити, щойно вийшовши з кабінету лікаря, адже вважають, мовляв, призначені ліки зроблять свою справу. І ліки дійсно «зроблять свою справу», але тільки, якщо їх приймати правильно, що можна оцінити, знаючи рівень АТ. Нічого не вдієш, бути здоровим – то велика праця, натомість який приємний результат!