Шеф-редактор thePharmaMedia
Носії у топічних засобах (кремах, лосьйонах, мазях) – те саме, що й допоміжні компоненти у «стандартних» ліках. На них мало хто звертає увагу, крім хіба що самих розробників. Однак у контексті сонцезахисних засобів їх значення часто недооцінюють.
Неактивні речовини у сонцезахисних засобах: сфери впливу
Тип «транспортного засобу» має вирішальне значення для визначення ефективності та комфорту застосування сонцезахисного крему. Наприклад, деякі інгредієнти, такі як сольвенти або емольєнти, значною мірою здатні вплинути на:
- інтенсивність поглинання ультрафіолетового випромінювання активними інгредієнтами (фізичними чи хімічними)
- довжину хвиль ультрафіолету, які вони поглинають.
А такі «добавки», як емульгатори або компоненти, котрі забезпечують оклюзію, визначають характер та стабільність плівки, що утворюється на поверхні шкіри після нанесення засобу. Для продуктів з вищим SPF потрібна формула, яка забезпечує однорідну та товсту плівку з мінімальною взаємодією інертних інгредієнтів з активними речовинами.
Очевидно, що від носія залежать такі параметри, як довговічність (тривалість захисту від ультрафіолету) і водонепроникність. Нарешті, велику роль відіграє естетика продукту – від неї залежить, наскільки споживач дотримуватиметься рекомендацій щодо використання сонцезахисних засобів.
Сонцезахисні засоби: питання форми
Найпопулярнішими сонцезахисними засобами залишаються лосьйони та креми. Двофазні емульсійні системи масло-у-воді або вода в маслі дозволяють компонувати найрізноманітніші рецептури. Більшість сонцезахисних інгредієнтів розчиняються в ліпідах і включені до масляної фази емульсії. Продукти з більш високим SPF можуть містити 20-40% сонцезахисних масел, що забезпечує додаткове зволоження та гарну розподільність засобу – хоча такі продукти погано підходять для жирної шкіри.
Для таких споживачів розробники намагаються створити менш жирні сонцезахисні засоби, наприклад, сухі лосьйони та стики, які часто позиціонуються як спортивні продукти. Інноваційні «надпрозорі» засоби ще більше покращують ці якості за рахунок використання діоксиду кремнію як основний компонент транспортних засобів.
Сонцезахисні засоби: питання безпеки
Нерідко споживачів цікавлять питання щодо безпеки сонцезахисної косметики, і тут вже частіше йдеться здебільшого про активні інгредієнти, рідше – про допоміжні. У цьому слід розглянути механізм дії продукту, який залежить від складу засобу. Справа в тому, що саме від компонентів сонцезахисної косметики залежить, за яким сценарієм засіб фільтруватиме ультрафіолет. Отже, всі сонцезахисні засоби захищають шкіру від сонячної радіації двома способами:
- або відбиваючи (розсіюючи) ультрафіолетове випромінювання – це роблять фізичні фільтри, такі як оксид цинку та діоксид титану;
- або поглинаючи ультрафіолет – цю дію забезпечують хімічні фільтри, і їх на ринку набагато більше: октокрилен, оксибензон, авобензон, октилдиметил, мексорил, окктиногенат тощо.
За роки використання до фізичних фільтрів у «поціновувачів органіки» виникло менше претензій. Хоча, звичайно, знайшлися винятки: наприклад, критиці піддавалися їхні версії в наночастинках, тобто зменшених / інкапсульованих формах з вмістом діоксиду титану та оксиду цинку. Деякі фахівці висловили стурбованість тим, що ці транспортні системи можуть бути досить маленькими, щоб «прослизнути» повз захисні барʼєри шкіри і потрапити у кров (а там вже «наробити лиха» системно).
Однак цілком логічно, що виробники вважають за краще включати в нові продукти менші молекули: такі засоби краще вбираються і залишають менше слідів на шкірі і плям на одязі — отже, більш затребувані у споживачів.
До хімічних фільтрів висловлювалося дещо більше претензій, через що навіть зʼявилися рекомендації використовувати для захисту дітей сонцезахисні засоби, розроблені виключно на основі оксиду цинку та діоксиду титану. Проте клінічні дослідження не підтверджують шкоду хімічних сонцезахисних фільтрів. Наприклад, аналіз профілю безпеки пʼяти найпоширеніших компонентів сонцезахисних засобів показав, що вони не здатні проникати в організм через шкіру у високих концентраціях. А це означає, що вони не мають жодного системного впливу на організм.
Додаткові дослідження також підтвердили те, що хімічні сонцезахисні фільтри не мають значного подразнюючого потенціалу і не втручаються в роботу ендокринної системи людиним. Мало того: було доведено, що ці частинки захищають шкіру набагато краще, ніж, скажімо пляжна парасолька.
