- Категорія
- Ліки
ADA та AACC оновили рекомендації з лабораторної діагностики діабету: ключові моменти
- Дата публікації
- Кількість переглядів
-
1133
Цукровий діабет – одне з найпоширеніших у світі хронічних захворювань, тож клінічні рекомендації та настанови з його ведення оновлюються з високою частотою та педантичністю.
Цього разу оновлені рекомендації Американської асоціації клінічної хімії (AACC) та Американської діабетичної асоціації (ADA) стосуються лабораторних показників діагностики та лікування цукрового діабету та покликані покращити розуміння переваг та обмежень лабораторних тестів.
Цільовою аудиторією документа під назвою «Керівництво та рекомендації з лабораторних досліджень у діагностиці та лікуванні цукрового діабету» вказуються як фахівці лабораторій, так і клініцисти, що спеціалізуються на лікуванні цього метаболічного захворювання.
Значні оновлення
Гайди, які є оновленням попередніх версій 2011 та 2002 років, були одночасно опубліковані у Clinical Chemistry та Diabetes Care.
Важливим доповненням є докладна інформація стосовно використання безперервного моніторингу глюкози в режимі реального часу. Настійно рекомендується застосування безперервного моніторингу у підлітків та дорослих з діабетом 1 типу. Використання безперервного моніторингу глюкози рекомендовано всім пацієнтам із діабетом на інсулінотерапії.
У документі також наголошується на необхідності враховувати обмеження лабораторної діагностики. З урахуванням вираженої індивідуальної варіабельності в ключових показниках слід проводити підтверджуючі тести при постановці діагнозу незалежно від аналізу, який використовувався спочатку — глікованого гемоглобіну (HbA1c), глюкози в плазмі натще (ГПН) або перорального глюкозотолерантного тесту (ПГТ).
Основні положення оновлених рекомендацій з діагностики діабету
Для встановлення діагнозу не використовують портативні глюкометри. Глюкометри повинні надавати інформацію про концентрацію глюкози в плазмі, а не в цілісній крові, щоб полегшити порівняння з результатами аналізів плазми, виконаними в акредитованих лабораторіях. Глюкометри повинні відповідати стандартам точності FDA або стандартам регуляторів інших країн. У медустановах виміру проводять глюкометрами, призначеними для професійного використання.
Рутинне вимірювання концентрації глюкози в плазмі в лабораторії не рекомендується як основний засіб моніторингу або оцінки ефективності лікування.
Глюкозу натще слід вимірювати у венозній плазмі. Наявність діабету встановлюється за значень 7,0 ммоль/л.
Особам з високим ризиком розвитку діабету рекомендовано скринінг за допомогою HbA1c, ГПН або 2-годинного ПГТТ. Якщо рівень HbA1c 5,7%, ГПН 5,6 ммоль/л та/або 2-годинний рівень глюкози у плазмі 7,8 ммоль/л, аналізи слід повторювати з інтервалом у 3 роки.
Лабораторний аналіз на HbA1c можна використовувати для діагностики
- діабету зі значенням ≥6,5%
- передіабету (або високого ризику розвитку діабету) з рівнем HbA1c (від 5,7% до 6,4%).
HbA1c слід вимірювати рутинно (зазвичай кожні 3 місяці до досягнення цільових показників, а потім не рідше ніж кожні 6 місяців) у більшості пацієнтів, аби задокументувати якість глікемічного контролю.
Диференційна діагностика
Аутоантитіла до острівцевих клітин не рекомендовані для рутинної діагностики діабету. Стандартизовані тести на острівцеві аутоантитіла рекомендуються для класифікації діабету у дорослих, які мають фенотипічний збіг між 1 і 2 типом і неясність щодо типу діабету.
Рекомендується тривале спостереження за пацієнтами з двома або більше острівцевими аутоантитілами для визначення стадії діабету:
- 1 стадія – два або більше острівцевих аутоантитіл, нормоглікемія, відсутність симптомів;
- 2 стадія – два і більше острівцевих аутоантитіл, дисглікемія, відсутність симптомів;
- 3 стадія – два або більше острівцевих аутоантитіл, діабет, симптоми.
Скринінг острівцевих аутоантитіл у родичів осіб з діабетом 1 типу або у людей у загальній популяції рекомендується в рамках наукових досліджень або може бути запропонований як опція для найближчих родичів обстежуваного з діабетом 1 типу.
Хоча диференціація між діабетом 1 і 2 може бути проведена на основі клінічної картини та спостережень подальшого перебігу, визначення С-пептиду допомагає відрізнити ці стани у спірних випадках, наприклад, у людей з фенотипом діабету 2 типу, але з кетоацидозом.
Моніторинг ускладнень
Через 5 років після встановлення діагнозу діабет 1 типу та під час встановлення діабету 2 типу (незалежно від схеми лікування) дітям належить проводити щорічну перевірку на альбумінурію.
Рівень альбуміну у сечі слід вимірювати у дорослих щорічно, використовуючи співвідношення альбуміну до креатиніну (А/Кр) у зразку ранкової сечі.
При рШКФ 60 мл/хв/1,73 м2 та/або альбумінурія 30 мг/г креатиніну в разовій пробі сечі, у пацієнтів з діабетом та гіпертензією аналіз на співвідношення альбуміну до креатиніну слід повторювати кожні 6 місяців.
Більшості людей з діабетом або ризиком розвитку діабету чи кардіоваскулярними захворюваннями не рекомендується рутинне тестування на інсулін чи проінсулін.
У людей, схильних до кетозу (з діабетом 1 типу, діабетичним кетоацидозом в анамнезі або тих, хто приймає гліфлозини), за наявності епізодів незрозумілої гіперглікемії або симптомів кетозу слід проводити оцінку кетонів у сечі чи крові. У разі підвищення цих показників таким пацієнтам необхідно звернутися за медичною допомогою.
Гестація та підготовка до вагітності
Під час вагітності та при підготовці до вагітності жінки з діабетом повинні намагатися досягти цільових показників HbA1c, які є суворішими, ніж за відсутності вагітності, в ідеалі прагнучи до 6,0% під час вагітності, щоб захистити плід від вроджених вад розвитку дитини та матері від перинатальної травми
Жінки з гестаційним діабетом повинні обстежуватись на предіабет або діабет через 4–12 тижнів після пологів з використанням критеріїв ПГТТ для невагітних.
Жінкам із гестаційним діабетом в анамнезі потрібно проводити довічний скринінг на діабет із використанням стандартних критеріїв не рідше одного разу на 3 роки.