Біль у горлі: знання, що допоможуть фармацевту допомогти пацієнтові

Окрім корисних порад щодо алгоритму дій у такій ситуації The PharmaMedia підготувала для вас ще й декілька порад від лікаря-отоларинголога вищої категорії, доктора медичних наук, професора і завідувача кафедри ЛОР-хвороб Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, академіка Академії наук вищої школи України, Заслуженого лікаря України Василя КІЩУКА.

Правильно оцінити ситуацію – половина успіху

«Дайте що-небудь від болю в горлі! Болить (дере тощо) так, що й говорити не сила!»

Таке звернення нині звучить в аптеці дуже часто, адже біль у горлі – один із найчастіших симптомів ГРВІ, зокрема при інфікуванні вірусом SARS-CoV-2. 

Крім того, біль у горлі – постійний супутник фарингіту, ларингіту та тонзиліту.

Отже, перед фармацевтом постає непросте завдання – якнайшвидше допомогти людині, але виконати це максимально ефективно й безпечно для неї. 

Тобто необхідно підібрати препарати, що усунуть больовий синдром, але при цьому не маскуватимуть причину. Адже, якщо біль триває понад 2 доби, пацієнтові необхідно рекомендувати звернутися до лікаря. Цього вимагає і протокол фармацевта «Симптоматичне лікування болю в горлі» (далі – Протокол), який було оновлено у 2021 році. 

Відповідно до Протоколу потрібно також з’ясувати, чи немає в пацієнта із болем у горлі загрозливих симптомів, що потребують негайного звернення по лікарську допомогу:

• важке дихання, що не дає вимовити і кількох слів;
• дисфагія (порушення ковтання);
• різке збільшення піднебінних мигдаликів, наявність на їхній поверхні нальоту або виразки. Наявність нальоту на мигдаликах може свідчити про стрептококову ангіну або дифтерію. У цьому разі, зрозуміло, слід негайно звернутися до лікаря;
• яскраво червоне горло;
• збільшення розміру та болючість лімфовузлів;
• підвищення температури тіла понад 38,5-39°С;
• біль у горлі + висипка на шкірі;
• біль у горлі + сильний головний біль, біль у вухах та/або у животі;
• біль у горлі + змінений колір сечі.

Отже, якщо вищевказаних симптомів у пацієнта немає, фармацевт може надати йому допомогу в рамках фармацевтичної опіки.

Ефективна допомога фармацевта – безпечна 

Фармацевтична опіка при болю в горлі

По-перше, варто запитати, як виник біль у горлі?

Якщо це відбулося:

• після тривалого навантаження на голосові зв’язки,
• внаслідок тривалого перебування в задимленому/прокуреному приміщенні або
• через вдихання хімічних речовин,

можна рекомендувати лікарський засіб, що містить місцевий анестетик.

По-друге, якщо з’ясувалося, що біль виник через:

• вдихання холодного повітря,
• переохолодження та/або контакт із хворим на ГРВІ, після чого з’явилися інші симптоми застуди: головний біль, риніт, лихоманка тощо,
• раніше встановлений хронічний тонзиліт, 

потрібно уточнити, чи немає в людини бодай одного із вищевказаних загрозливих симптомів. 

Якщо такі прояви наявні, необхідно спрямувати пацієнта до лікаря.

Симптоматичне лікування захворювань горла

Які ліки рекомендувати

Зокрема, Протоколом рекомендовано такі лікарські засоби: Амбазон, Гексетидин, Декаметоксин, Фенол, Флурбіпрофен, холіну саліцилат, Цетилпіридин.

Деякі застереження щодо ліків для терапії болю в горлі

Відпуск ліків для симптоматичного лікування необхідно супроводжувати інформацією про:

• умови вживання, правила і терміни зберігання,
• застереження щодо їх застосування (особливості вживання, вплив режиму харчування, можливі побічні ефекти тощо),
• обережність застосування в певної категорії пацієнтів, оскільки нерідко препарати для симптоматичного лікування захворювань горла, містять ті чи ті протипоказані їм речовини

Так, ліки, що містять фенол, з обережністю призначають жінкам у період вагітності та лактації, а також пацієнтам із порушеннями функції печінки.

Йод у складі препарату – потенційна небезпека для людей з патологією щитоподібної залози.

Анестетики зумовлюють відчуття заніміння, про що слід попередити людину, адже це може перешкоджати нормальній функції ковтання, виконанню певних професійних обов’язків тощо. 

Під час вживання місцевих лікарських засобів для лікування горла слід дотримуватися таких правил:

• після прийому топічних ЛЗ для лікування горла слід утримуватися від їди та пиття протягом 1-2 годин (у разі вживання льодяників, пастилок і таблеток для розсмоктування) і 3-5 хвилин (у разі застосування аерозолю),
• усі топічні ЛЗ для розсмоктування необхідно утримувати в роті до повного розчинення, їх не можна розжовувати,
• аерозолі в дитячій практиці застосовують із 6-8 років і лише у випадку, коли дитина не чинить супротиву та вміє керувати своїм диханням. Хоча деякі спреї можна використовувати з 3-річного віку.

Важливо (!) дізнатися, чи не хворіє пацієнт на цукровий діабет, адже ліки для таких людей НЕ мають містити цукру, який часто наявний у препаратах у формі льодяників, пастилок тощо.

Важливо (!) пояснити відвідувачу аптеки, якому відпускають ліки для лікування болю в горлі, що докладна інформація про них наведена в інструкції для медичного застосування.

Важливо (!) донести до відома відвідувача аптеки, якому відпускають ліки, що в разі появи побічних реакцій (як передбачених інструкцією для медичного застосування ЛЗ, так і непередбачених нею) або за відсутності очікуваного ефекту від препарату, необхідно припинити його вживання та звернутися до лікаря. 

Крім того, важливо (!) поінформувати відвідувача, що про такі випадки слід повідомляти Державний експертний центр МОЗ України, заповнивши відповідну карту-повідомлення самостійно або за допомогою лікаря чи фармацевта. 

Видаляти мигдалики чи ні?

Трохи корисних відомостей про сучасні визначення та рекомендації

З патологією мигдаликів пов’язують більше ніж 100 хвороб загального характеру. Нерідко ця патологія стає причиною ускладнень з боку серця, суглобів, нирок тощо. Тому й не дивно, що отоларингологів часто запитують про доцільність чи недоцільність тонзилектомії. 

Не секрет, що були часи, коли мигдалики видаляли ледь не з профілактичною метою, вважаючи, що вони не виконують своєї функції, роблячи такий висновок на підґрунті лише 3-5 епізодів ангін. 

Нині, на щастя, ситуація інша, у кожному конкретному випадку лікар ухвалює рішення або про хірургічне, або про консервативне лікування. Адже в ускладненнях хронічного тонзиліту насправді винні не мигдалики, а інфекція, яка спровокувала ту чи ту форму хвороби.

Сьогодні достеменно відомо, що мигдалики – це імунокомпетентний орган. За участі системи мононуклеарних фагоцитів, системи комплементу, білків гострої фази, інтерферонів і лізоциму вони формують місцевий імунітет. Піднебінні мигдалики, виконуючи інформаційну функцію, беруть участь у продукуванні антитіл і формуванні клітин імунної пам’яті та реакціях системного імунітету. 

Тож сучасну терапію запальних захворювань глотки проводять за трьома напрямками:

• усунення етіологічного фактора,
• усунення запалення та болю/підвищення якості життя хворого,
• відновлення захисної функції.

Симптоматичне лікування гострого тонзиліту 

Гострий тонзиліт (синоніми: тяжкий тонзиліт, інтенсивний тонзиліт, гострий біль у горлі) – це загальне інфекційне захворювання піднебінних мигдаликів, що передається повітряно-крапельним шляхом.

Гострий тонзиліт належить до вірусних або бактеріальних хвороб, що характеризуються болем під час ковтання, припухлістю та гіперемією мигдаликів, інколи нашаруваннями на них, шийним лімфаденітом і підвищеною температурою тіла – від 38,3°С (ректально).

Потребу в застосуванні антибіотиків оцінюють сьогодні з використанням критеріїв Fever Pain, що визначають ймовірність стрептококового тонзиліту.

Також для лікування гострого тонзиліту розроблена симптоматична терапія, що включає:

• нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП: ібупрофен, диклофенак, кеторолак, бензидамін), анальгетики (парацетамол) та анестетики (лідокаїн),
• дезінтоксикаційну терапію,
• антигістамінні препарати 2 покоління,
• місцеві анестетики: аерозолі, пастилки, оральні антисептики,
• препарати комплексної дії (наприклад, наноколоїдне срібло з екстрактом лікарських рослин, мінеральними солями, оліями, гліцерином тощо).

Використання препаратів з наночастинками срібла набуло сьогодні великої актуальності через їхню здатність проникати в біоплівку та взаємодіяти з її компонентами, що забезпечує потужний антибіоплівковий ефект.

Обираючи такий препарат, варто взяти до уваги, що протимікробна активність наночастинок залежить від їхнього розміру: що вони більші, то меншою є їхня протимікробна активність.

Хронічний/рекурентний тонзиліт – це стан піднебінних мигдаликів, що характеризується пригніченням неспецифічних факторів природної резистентності організму, порушенням гуморальної та клітинної ланок імунітету й супроводжуються інтоксикацією організму, а згодом – розвитком місцевих й загальних ускладнень.

Таке діагностичне припущення лікар може зробити, якщо в анамнезі у пацієнта – 5-7 епізодів захворювання на ангіну на рік, а також на підставі наявності стійкої гіперемії передніх дужок, халітозу (неприємного запаху з рота), рубцевої спайки між мигдаликами, піднебінними дужками й прилеглими тканинами.

Сучасні тенденції в лікуванні хронічного тонзиліту:

• максимально ощадливе ставлення до мигдаликів як до органа, що відповідає за імунітет,
• видалення показане лише у випадках доведеної (!) функціональної непридатності.

Адекватне консервативне лікування хронічного тонзиліту в період між загостреннями може допомогти уникнути операції у 80-85% випадках. 

Консервативне лікування хронічного тонзиліту включає:

покращення дренажної функції лакун піднебінних мигдаликів: 

• промивання антисептичними розчинами; 
• масаж мигдаликів; 
• відсмоктування; 
• аплікації препаратів на поверхню мигдаликів; 

нормалізацію місцевого імунного статусу:

• імуномодулювальні ЛЗ широкого спектра (група імідазолу, ізоприназину), імунотропні препарати тимічного походження (системно/місцево), фактори фізичної природи, речовини природного походження та їх комбінації;

нормалізацію загального імунного статусу:

• антиоксидантна, десенсибілізувальна, стимулювальна, регенеративна терапія,
• гомеопатичні засоби,
• фітотерапія.

Коротке резюме

Отже, фармацевт може суттєво допомогти пацієнту із болем у горлі, порекомендувавши препарати для симптоматичного лікування, покращення його самопочуття та підвищення якості життя. А володіючи достатніми знаннями про цю патологію, фармацевт як медик першого контакту здатен вчасно спрямувати відвідувача до лікаря в разі наявності в нього загрозливих симптомів.