Старт лікарської резидентури, рейтинговий розподіл в інтернатуру та повернення обов’язкового відпрацювання – кого торкнуться зміни і коли

Кількість контрактників в інтернатурі зведеться до мінімуму

На разі обговорюється комплекс змін щодо інтернатури, які будуть суттєвими. Зокрема, щодо вступу до інтернатури за запропонованими комісією вишу спеціальностями. Кого це торкнеться передусім?

Більшість із запропонованих наразі змін торкнуться лікарів. Випускники за спеціальністю «Фармація/ Промислова фармація» поки що будуть вільно обирати місце проходження інтернатури, оскільки переважна більшість з них навчалися на контракті й ідуть працювати у приватний сектор.

Впродовж останніх двох років ми істотно збільшили кількість місць державного замовлення на магістерську підготовку за цією спеціальністю, оскільки в перші місяці повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, наскільки важливо, аби частина аптек була в державній та комунальній власності. Тоді ж виникла пропозиція відновити мережу комунальних та державних аптек, які практично зникли, щоб на період надзвичайного чи воєнного стану ситуація із роботою аптек та забезпеченням пацієнтів ліками була керованою. На початку війни цього вдалося досягти лише завдяки серйозній комунікації МОЗ та фармацевтичного сектора. Надалі підготовка таких фахівців на бюджетних місцях (в тому числі й в інтернатурі) поступово вирівнюватиме ситуацію. Але цього річ випускники з фармації практично на 100% матимуть вільний вибір місць проходження інтернатури.

Надалі намагатимемося, щоб у державних та комунальних аптечних закладах було можливо запровадити посади для фармацевтів – інтернів. МОЗ заохочує практику, щоб інтерн отримував в аптеці зарплату замість того, аби платити їй за проходження практичної складової інтернатури впродовж 8 місяців.

На жаль, сьогодні склалася неприйнятна практика (й інтерни в тому не винні), коли їх зараховують в інтернатуру в одній аптеці (за що вони платять), а фактично вони працюють в іншій приватній мережі фармацевтами чи асистентами фармацевта. Тож у майбутньому ми приберемо контрактну інтернатуру в аптеці й там обов’язково запроваджуватиметься посада фармацевта-інтерна. Щодо лікарів ми вже зараз максимально хочемо звести до мінімуму їх навчання в інтернатурі на контрактній основі, цей період навіть у страховий стаж не ввійде.

Щодо фармацевтів, то для удосконалення інтернатури комунікуємо з університетами, аби вони встановлювали тісніший зв’язок з базами стажування — в ідеалі працівники кафедр мають відвідати аптеку, подивитися, чи відповідає вона вимогам до баз стажування, чи є в інтерна куратор тощо.

Чи відповідатимуть комунальні та державні аптеки таким вимогам?

Так. Насправді бази стажування інтернів, аби вони мали змогу пройти там повну програму інтернатури, повинні мати ліцензії як на виготовлення лікарських засобів, так і на обіг наркотичних препаратів, а також брати участь в усіх соціальних програмах реімбурсації. На жаль, в Україні залишилося з десяток аптек, які мають згадані ліцензії. Тож ми маємо максимально відроджувати і збільшувати їх кількість, зокрема, й у контексті інтеграції з ЄС, а також після легалізації медичного канабісу. Хоча, звичайно, ми не зможемо створити таку їх кількість, аби покрити потребу в підготовці всіх інтернів.

Клінічний фармацевт має бути і в лікарні, і в аптеці

Чи впроваджено якісь новації у підготовку клінічного фармацевта?

Деякі виші напрацювали й впровадили магістерські програми з цієї спеціальності. Але після низки законодавчих та освітніх змін, які суттєво підвищили планку до акредитації освітніх програм, частина магістерських програм для фармацевтів (а їх було понад 10, в тому числі й такі унікальні як з клінічних досліджень, ОМТ, фармацевтичної косметології тощо) почала згортатися, адже це значно трудомісткий, складний і затратний процес. Нині вони об’єднані в одну магістерську програму — за спеціальністю фармація, яка відповідає всім акредитаційним та ліцензійним вимогам. Натомість попит на клінічних фармацевтів продовжує зростати, як і їхня роль у системі охорони здоров’я, в контексті запровадження інфекційного контролю тощо.

Клінічні фармацевти потрібні не лише в лікарні, а й в аптеках (окрім аптечних пунктів), саме вони повинні займатися фармацевтичною опікою, бо працівник, який відпускає ліки пацієнтам у черзі, фізично цього зробити не в змозі. Клінічні фармацевти максимально забезпечували б дотримання вимог GPP щодо фармопіки, моніторингу супроводу фармакотерапії пацієнта, зможуть підібрати аналог ліків, взаємодіятимуть з лікуючим лікарем пацієнта тощо. Розумію, що власники аптек, можливо, й не будуть у захваті від того, що їм потрібно утримувати додаткову штатну одиницю, але коли в Україні затверджуватимуть належну аптечну практику, такий стандарт до неї бажано включити.

А що пропонується в очікуванні таких перспектив?

Щоб «закрити» кадрове питання щодо клінічних фармацевтів, тогоріч ми запровадили відповідні цикли післядипломної спеціалізації з клінічної фармації. До речі, такі ж цикли з’явилися і з фармацевтичної косметології та фармацевтичної токсикології, а для професіоналів з вищою фармацевтичною або медичною освітою — цикли спеціалізації з фармаконагляду, з ОМТ та клінічних досліджень з різною тривалістю (від 3 до 6 місяців). Це раціональніше, ніж магістерські програми, які можуть «не вижити» через невелику кількість слухачів, а таким чином ми зможемо підготувати необхідну кількість кадрів за рахунок магістрів фармації та медицини, які отримали можливість набути вторинну спеціалізацію. Донедавна фармацевти могли отримати лише одну спеціальність, сьогодні їх спектр розширився. Тобто можливості професійного росту у сфері фармації зросли.

Три роки відпрацювання повертаються?

Чи не найбільше інтернів вразила необхідність обов’язкового відпрацювання впродовж 3 років за спеціальністю, адже свого часу цю вимогу дуже критикували й таки скасували.

По-перше, в проєкті змін до Положення про інтернатуру немає такої норми, а є відповідний законопроєкт 10399, розроблений МОН та підтриманий МОЗ. До цього питання можна підійти з двох позицій. Хтось сприймає, що це – «примус», ми ж вважаємо, що це гарантія працевлаштування випускника — держава забезпечує його робочим місцем. По-друге, має бути баланс між правами, а тим більше бажаннями випускника та потребами держави, яка оплачує його навчання у виші та інтернатурі впродовж 8-9 років (йдеться про тих, хто навчався на місцях держзамовлення). Це не така вже й велика компенсація державі – відпрацювати 3 роки там, де лікарі найпотрібніші. Тим більше, що війна викрила дуже значний кадровий дефіцит лікарів у районах. Тому вже зараз законопроєкт 10399 прийнято за основу, в ньому йдеться про повернення гарантованого працевлаштування з подальшим відпрацюванням не менше 3-х років.

Таким чином ми намагаємося зробити так, щоб ЗОЗ гарантовано забезпечив своїх інтернів роботою за спеціальністю, а якщо це неможливо, то працевлаштувати їх принаймні в тому ж регіоні. Тож МОЗ буде віддавати бюджетні місця тим спеціальностям і в тій кількості, що відповідає фактичній кадровій потребі держави (медицина невідкладних станів, загальна практика-сімейна медицина, психіатрія, інфекційні хвороби тощо).

Фармацевтам на разі це «не загрожує», але потенційно, коли буде створено державну мережу аптечних закладів (баз, складів, аптек), то цілком вірогідно, що вимога щодо відпрацювання може торкнутися й тих фармацевтів, які навчалися за державні кошти. Хоча це перспектива не найближчих років.

На разі в проєкті змін передбачено: якщо бюджетник відмовляється від пропозиції щодо спеціальності для вступу в інтернатуру, то він може вступати до неї тільки наступного року. Чи не занадто жорстка умова?

Це стосується лікарів — на відміну від контрактників, бюджетники дійсно обмежені такою нормою. Хоча однією з новацій цього року є те, що ми пропонуватимемо бюджетні місця інтернатури контрактникам (це не стосується фармацевтів та стоматологів), щоб вони також могли скористатися гарантіями працевлаштування. Однак у разі відмови від пропозиції контрактник зможе самостійно обирати місце проходження інтернатури в будь-кому закладі. Бюджетники такої змоги будуть позбавлені, і це дуже не подобається нинішнім випускникам. На разі проєкт змін перебуває на громадському обговоренні, тому чи залишиться згадана норма настільки жорсткою – покаже час. Хоча у випускників є багато варіантів того, як уникнути «відстрочки» вступу до інтернатури на рік – вони можуть змінювати спеціальність шляхом проходження циклів спеціалізації, надалі вступити в резидентуру.

Резидентура вже запроваджується — які спеціальності стануть першопрохідцями

Як швидко буде запроваджено резидентуру та якою буде її модель?

У світі існує дві моделі: одно- і двоетапна. Україна обирає другий варіант: первинна спеціалізація в інтернатурі плюс вузька, вторинна спеціалізація в резидентурі як продовження навчання. Сьогодні воно відбувається на циклах спеціалізації, але вони нетривалі, що не відповідає вимогам ЄС, зокрема, директиві про визнання професійних кваліфікацій (2005/36/ЄС), де вказано мінімальну тривалість підготовки за кожною медичною спеціальністю. І в Україні вона також не може бути меншою (наприклад, для лікаря-нейрохірурга — від 5 до 7 років, а в Україні — лише 9 місяців!).

Цьогоріч ми вже зможемо запровадити резидентуру за спеціальністю нейрохірургія, об’єднавши 2 етапи. До резидентури за цією спеціальністю зможуть вступати лікарі, які вже мають сертифікат за спеціальністю хірургія (після 3 років навчання), вони навчатимуться 3 роки на програмі резидентури і таким чином в цілому підготовка лікаря-нейрохірурга в Україні триватиме 6 років. Відповідний цикл спеціалізації за спеціальністю, за якою запроваджується резидентура, скасовується.

Поступово ми впроваджуватимемо резидентуру й за іншими спеціальностями, але так, щоб не спричинити дефіциту кадрів. Спочатку обиратимемо високотехнологічні і нечисельні спеціальності. Так, наступним буде онкологічний профіль — у 2025 році плануємо запровадити резидентуру з онкогінекології та клінічної онкології. В результаті, в інтернатуру увійдуть базові спеціальності, які покривають 80% загальної потреби в лікарях, а в резидентуру — «вузькі» спеціальності. Бо в Україні сформувався перегин у бік вторинної спеціалізації лікарів, натомість «базових фахівців» у нас не вистачає.

Як можна буде вступити до резидентури, чи багатьом «пощастить»?

Будуть вступні іспити – фахові, а також, наприклад, нейрохірурги вважають, що такому фахівцю неодмінно потрібне вільне володіння англійською мовою, аби вивчати сучасну наукову літературу. Враховуватиметься й те, як вступник свого часу склав КРОК -3. Бюджетних місць буде небагато, наприклад, з нейрохірургії це кілька резидентів. Оскільки вступ буде за конкурсом, очікується, що він буде високим. Резидентура з нейрохірургії стартує в НУОЗ ім. П.Л. Шупика, клінічними базами стануть профільні заклади, в тому числі й НАМНУ, з можливою ротацією резидента задля оволодіння усіма компетентностями, передбаченими програмою резидентури.

Чи стануть мед університети факультетами інших вишів

Як МОЗ розцінює пропозицію нещодавню ініціативу приєднати один з медуніверситетів до університету загального профілю і чи стане це тенденцією?

Це була ідея МОН. Погоджуюсь, що це непопулярні речі, але реалії такі, що в Україні дуже негативна демографічна динаміка: низька народжуваність, чимало молоді виїздить за кордон. І ще кілька років тому вступників було чи не вдвічі більше ніж зараз. На жаль, від їх кількості залежить і спроможність університетів утримувати викладачів, забезпечувати належну матеріальну базу.

МОН пропонує варіант: університетом має залишатися той заклад, в якому не менше 5 тис. здобувачів освіти, а якщо їх мало, то це – рівень факультету. Тому суворі реалії сьогодення можуть призвести до об’єднань вишів. Але на сьогодні МОЗ тільки вивчає це питання і не приймає жодних конкретних рішень. Тим більше, що тогоріч ми вже провели оптимізацію, реорганізувавши 2 заклади (Запорізький державний медуніверситет був об’єднаний із Запорізькою академією післядипломної освіти і до Харківського національного мед університету приєднана Харківська медична академія післядипломної освіти). На жаль, є суттєві проблеми у двічі релокованих мед університетах – Луганському та Донецькому, вони відчувають значні труднощі, втратили багато викладачів, виживають з усіх сил, але тут підхід має бути зовсім інший — підтримати ці заклади до того часу, коли територія буде деокупована і повернути їх на рідну землю, де вони відновлять свою діяльність.

Порядок проходження БПР буде уніфікованим для всіх

Кардинальних змін зазнала й система БПР – з 1 січня його мають проходити нові категорії працівників, але відповідні положення для них ще не затверджено. Чого очікувати?

Прийнято рішення про те, що не буде окремих порядків атестації для кожної з категорій (лікарів, медсестер, фармацевтів, професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в галузі охорони здоров’я), де мають бути прописані в тому числі й критерії нарахування балів БПР, види заходів, порядок їх проходження тощо. Це буде єдиний документ — Порядок атестації професіоналів та фахівців у сфері охорони здоров’я, який торкнеться в тому числі й фармацевтів та асистентів фармацевтів. Вимоги для всіх будуть уніфіковані, щоб не було істотних відмінностей. Бо деякі вимоги застаріли, наприклад, у фармацевтів ще досі є ПАЦи. Також плануємо надавати бали за кураторство над інтернами й за участь у розробці стандартів медичної та фармацевтичної допомоги. У першій половині квітня документ буде подано на громадське обговорення.