Мода на злиття та поглинання пройшла – фармкомпанії вибирають партнерські стосунки

Втрата патенту – не стимул для покупки

Мега-блокбастери, які втратять свою ексклюзивність протягом наступних шести років, визнані найбільшою загрозою продажам топ-світових виробників ліків. Тільки три препарати – Humira (адалімумаб) від AbbVie, Keytruda (пембролізумаб) від Merck та Opdivo (ніволумаб) від Bristol Myers Squibb – дають обсяг річних продажів понад 45 мільярдів доларів США. Проте аналітики вважають, що патентні проблеми бігфарми не вирішуватимуться шляхом купівлі компаній з активами на 2 фазі розвитку.

Справді, «велика фарма» відмовляється від придбань біотехнологічних груп: зростання витрат і нестабільність світової економіки змусили багатьох потенційних покупців сидіти склавши руки — або замість поглинань вибирати партнерські відносини.

Зниження інтересу

За нинішніх темпів 2022 рік має стати наймізернішим для M&A-угод з 2018-го. До кінця серпня сукупна вартість таких придбань у поточному році навряд чи перевищила половину обсягу 2021 року (який сам собою виглядає тьмяно порівняно з 2020 і 2019 роками).

За даними BioCentury BCIQ, загальна вартість M&A-угод до серпня 2022 року склала 41,5 мільярда доларів США – і це вкрай мало порівняно з майже 97 мільярдами у 2021 році та понад 140 мільярдами у 2020-му. «Калібр» таких угод також зменшується.

У травні Pfizer купила за 11,6 мільярдамів доларів Biohaven Pharmaceuticals — і це стало кульмінацією 2022 року, що ось-ось закінчиться, й навряд чи хто встигне перекрити цю ставку.

Більшість компаній, які здійснюють такі покупки, вибирають комерцилізовані або близькі до лончу активи, які негайно заповнять прогалину у їхніх прибутках. Так, половина з десяти найбільших угод поточного року сконцентрована на продуктах, що вже вийшли на ринок. Наприклад, Pfizer, яка заробила масу грошей на COVID-19, спокусилася препаратом від мігрені Nurtec ODT (римегепант), який вже схвалено як для профілактики, так і для лікування мігрені. Знову ж таки, поглинання Pfizer Global Blood Therapeutics повʼязане із затвердженим препаратом для лікування серповидно-клітинної анемії Oxbryta (вокселотор). Amgen зважилася поглинути ChemoCentryx, витративши 3,7 мільярда доларів США, оскільки повірила у перспективність її орфанного препарату Tavenos (авакопан), який було схвалено наприкінці 2021-го.

Інші компанії з лише ранньостадійними проектами, мабуть, не варті ризику або додаткових витрат на їхній розвиток. Експерти вважають, що лідери ринку зайняли щодо таких гравців вичікувальну позицію.

Партнерство краще

Як відзначають аналітики, великі фармацевтичні компанії все частіше вважають за краще інвестувати лише в якийсь певний актив, а не «ковтати» всю компанію і стикатися після цього з супутніми витратами на персонал та клінічний розвиток усього портфелю розробок.

В останні роки намічається тенденція – бігфарма перейшла від злиття та поглинання до ліцензування. Причому в цьому випадку інвестори віддають перевагу «сирим» проектам: кількість партнерських угод, повʼязаних з доклінічними активами, збільшилася порівняно з попередніми роками, тоді як кількість угод щодо проектів, що знаходяться на клінічній стадії, скоротилася приблизно на 30%. Понад 30 попередніх ліцензійних угод, підписаних цього року, передбачали авансові платежі понад 50 мільйонів доларів США.

У рамках однієї з найбільших партнерських угод, підписаних цього року, Merck виклала авансом 290 мільйонів доларів США за ліцензію на онкопрепарат фінської Orion, який знаходиться у 2 фазі розвитку, і провела його через дороговартісні дослідження. Gilead виділила 300 мільйонів доларів авансом Dragonfly Therapeutics на розвиток експериментальних ліків, які розробляються для посилення ефективності імунотерапії раку.

Втім, якщо уважно подивитися на таблицю, можна зрозуміти, чому M&A виходять з моди. Справа не лише у страху ризику – просто великі фармкомпанії почали підшукувати собі нові активи більш вибірково, зупиняючись на максимально компліментарних для свого портфеля кандидатах.