Зробити самому чи купити: на яких препаратах фармацевтичні компанії заробляють більше?

Отже, у що вигідніше вкладатися – у власні дослідження та розробки ліків, у покупку ліцензій чи краще купувати перспективні компанії повністю? Аналітики Evaluate Pharma визначили оптимальну манеру інвестування на прикладі одинадцяти найбільших фармкомпаній.

Фінансування закінчується синхронно із пандемією

У 2021 році найбільші світові виробники ліків вклали у сегменти досліджень та розробок, злиття та поглинання, а також у ліцензійні угоди загалом 183 мільярди доларів США.

На перший погляд, це космічно величезна сума, але… вона також є досить значним зниженням у порівнянні з інвестиціями двох попередніх років.

Зниження у сфері укладання угод не зміг компенсувати навіть різкий стрибок витрат на власні розробки минулого року, зумовлений витратами на дослідження та розробки, повʼязані з ковидом.

І, на думку експертів, зараз відзначається безліч ознак того, що 2022 рік може стати ще одним роком занепаду для фармсектора, оскільки багато клінічних розробок, повʼязаних з ковід-пандемією, завершаться, а початок року для команд розвитку бізнесу великих фармацевтичних компаній не можна назвати надактивним.

Схоже, що для «бігфарми» настали більш розсудливі часи. І нижче стане зрозумілим чому.

Топ «найщедріших»: нерівномірні витрати

На основі даних звітів та інформації про угоди, зібрані Evaluate Pharma, відбиті сукупні витрати одинадцяти найбільших фармацевтичних компаній. Усі цифри скориговані з урахуванням інфляції.

В аналізі Evaluate Pharma враховано три основні напрямки інвестицій:

1. НДДКР – дослідження та розробки, де витрати включають статті надзвичайних витрат;
2. ліцензійні угоди з передоплатою (враховано початкове патентне мито);
3. M&A (угоди злиття та поглинання), де враховується тільки початковий внесок з наступними конкретними обставинами платежами.

Витрати на розвиток бізнесу, зазвичай, носять конʼюнктурний характер, тому тенденції інвестицій в угоди з погляду витрачених доларів завжди будуть рік у рік нерівномірними. Тим не менш, цікаво, що початкові витрати на ліцензування для цієї групи коливалися близько 5 мільярдів доларів протягом пʼяти років. Також очевидне значне зростання витрат на НДДКР у роки пандемії.

У другій діаграмі представлена ​​структура витрат з фармкомпаніям і галузям, тобто. сукупні витрати поділені за фармвиробниками.

Лідирують, звичайно ж, компанії, які зробили найбільш значні придбання за цей період.

Отже, двома мегазлиттями аналізованого періоду, про які вже було досить багато написано, стали

1. поглинання компанією Bristol Myers Squibb біотехнології Celgene – сума операції склала 74 мільярди доларів США
2. та покупка Allergan компанією Abbvie за 63 мільярди доларів США.

Витрати – у прикладах

Також видно, що ліцензійні відрахування — порівняно невелика область інвестицій, найскромніша. На діаграмі чітко видно, що деякі великі фармацевтичні групи найменш зацікавлені в таких угодах, попри те, що не економлять на НДДКР або M&A. Наприклад, Sanofi є четвертою за величиною компанією з витрат на злиття та поглинання за цей період, але вона найменше заплатила за комісійні за ліцензії: 1 мільярд доларів США.

А ось Roche дотримується протилежного підходу: витрачає найменше на злиття та поглинання і натомість оплачує ліцензійні рахунки у розмірі 4 мільярди доларів.

При цьому, за словами експертів, такі моделі розподілу коштів є результатом стратегічних рішень, ухвалених топ-менеджерами. Наприклад, генеральний директор Johnson & Johnson Хоакін Дуато нещодавно зазначив, що інвестиції його компанії в органічні дослідження та розробки (тобто запущені саме компанією) та «зовнішні» інновації (ліцензування чи поглинання) за останні пʼять років приблизно однакові.

«Зроби сам»: хто залишився у виграші?

Важливо виміряти, що пропонують компанії ці різні підходи до розподілу коштів. Це можна зробити різними способами. Наприклад, експерти зобразили на заключному графіку нижче за прогнозований обсяг збуту, визначений на основі прогнозів компаній у порівнянні з історичними витратами.

Безумовно, ідеальним сценарієм є швидке майбутнє зростання при мінімальних інвестиціях, яке помістило б компанії у верхню ліву частину діаграми нижче.

Таким чином, безумовним переможцем у цьому відношенні є Eli Lilly – компанія, яка не спантеличувалась великими злиттями та поглинаннями, але при цьому досягла значного успіху за рахунок активів, розроблених усередині, тобто органічних НДДКР – тобто діяла за принципом «зроби сам».

А ось мегасробки, схоже, вже не працюють – вірніше, працюють, але проти покупців. Про це свідчить приклад Bristol Myers Squibb, яка знаходиться у найгіршому положенні на діаграмі. Експерти повʼязують це з необдуманим придбанням Celgene – до цього поспішного рішення американського фармгіганта підштовхнуло закінчення терміну дії патенту на блокбастер Revlimid. Простіше кажучи, Bristol Myers Squibb погарячкувала і зробила надто високу і необдуману ставку.

Тим не менш, ситуація, зображена на останній діаграмі, не схильна до статичності: становище кожної з компаній може швидко змінитися — з новими угодами щодо розвитку бізнесу або клінічними успіхами та провалами. Ну, а поки що фінансові вкладення цих фармвиробників приносять дохід, інвесторів навряд чи турбуватиме те, чи є джерело грошей внутрішнім чи зовнішнім.

Економія як новий тренд

Проте надмірні витрати при отриманні мінімальної віддачі – очевидна проблема, і фармсектор, схоже, дійшов висновку, що мегаспливання ведуть саме до цього сценарію.

Напевно, тому керівники багатьох фармацевтичних компаній запевняють вкладників, що зосередяться на невеликих угодах – і тримають своє слово, про що свідчать останні новини ринку.