Мова жестів: психологія в популярному форматі

За визначенням, мова жестів передає приховані емоції — ті, які люди не хочуть показати іншим. Уміння визначати ці потаємні почуття поліпшить стосунки, допоможе визначити емоції партнера, потреби друзів, ну і, звичайно ж, спростить роботу з вередливими відвідувачами.

Мова жестів: від психологів – у кіно

Західні дослідники вдалися до докладного вивчення невербальних аспектів людської поведінки ще на початку 1970-х років. Тоді ж було підраховано, що тільки 7% важливих (актуальних, правдивих) повідомлень складаються з вимовлених слів, а 93% інформації передається невербальними маршрутами (38% — через інтонації, 55% — через мову жестів/тіла).

Точні цифри сьогодні оскаржують, але науковість методики сумніву не підлягає. Її встигли популяризувати серіали про ФБР і секретні служби, такі як «Обмани мене» і «Мислити як злочинець». Вони і «навчили» глядачів розуміти емоції та мотиви людей, уважно вдивляючись в обличчя і відзначаючи ледь помітні зміни міміки. Оцінку обʼєкту «виставляють» на підставі аналізу найінформативніших ознак, характеристик зовнішності, невербальної та вербальної поведінки.

Мабуть, усі вже знають основні ключі для «прочитання» співрозмовників: доторкнувся до носа — обманює, схрестив руки на грудях — пасивно-агресивний, подивився вгору і праворуч – плете небилиці…

Мова жестів: базові емоції

Дотепер каталогізовано понад десять тисяч різних виразів обличчя, хоча любителю вдасться ідентифікувати тільки сім основних мікровиразів. Це ледь вловимі жести, які дають змогу читати емоції на обличчі будь-якої, навіть незнайомої людини.

Злість. Експресія гніву в основному зосереджена у верхній частині обличчя, коли ми хмуримо брови. При цьому ми часто стискаємо рота і робимо його напруженим, злегка стиснувши зуби. Ще один типовий вираз гніву — трохи висунуте вперед підборіддя.

Страх. Цей мікровираз характеризується широко розплющеними очима і відкритим ротом.

Радість, щастя проявляються через ледь примружені очі й зморшки на нижніх повіках. Коли людина симулює щастя, ці зморшки не зʼявляться.

Презирство — дуже специфічний вираз, за якого один кутик рота трохи піднімається, а другий залишається у формі напівпосмішки.

Подив: брови підняті, очі широко розплющені, рот ледь відкритий.

Смуток — один із найскладніших мікровиразів для імітації: брови зводяться до перенісся, кутики рота опускаються.

Відраза. Цей мікровирази є одним із найпростіших для розпізнавання, оскільки вся експресія в цьому випадку зосереджена на роті та носі. На носі зʼявляються зморшки, верхня губа підводиться, часто оголюючи верхні зуби.

Мова жестів: 3 поширені помилки «зчитування»

Слід враховувати, що наше особисте сприйняття людей вельми субʼєктивне і наші внутрішні стереотипи, так званий життєвий досвід, можуть зіграти злий жарт, відкидаючи корисні контакти і, навпаки, залучаючи натуральних психоенергетичних «вампірів».

Професійні психологи постійно стикаються з неправдивими трактуваннями і помилковими висновками «сищиків», які намагаються читати мікроміміку співрозмовників. Мова тіла дається не всім, і неофіти, пильно вдивляючись в обличчя обʼєкта досліджень, не беруть до уваги важливі ознаки і припускаються низки типових помилок.

1. Любителі розглядають винятково міміку, ретельно вивчаючи мікрорухи обличчя. Але все марно: без контексту будь-який аналіз хибний. Оцінка повинна враховувати жестикуляцію, характеристики голосу, оточення і багато іншого. Тому посмішка лівим куточком губ — не більше ніж посмішка. Інтерпретувати її у відриві від інших жестів небезпечно, адже неправильні висновки про людину, як і зайва підозрілість, руйнівні і для особистих відносин, і для професійних.
2. Надмірно пильну увагу приділяють позі, але при цьому ігнорують характеристики голосу. Адже якщо обличчя співрозмовника сигналізує про щось важливе, це обовʼязково повинно підтверджуватися «вокально»: голос і міміка працюють разом. І головне не те, що людина говорить, а як: задумливо, голосно, тихо, високим голосом або зниженим. Що стосується пози, то для визначення брехні (або правди) вона несуттєва. Відкрита поза або закрита, наближення чи віддалення, схрещені руки… Все це показує відношення однієї людини до іншої або передає настрій, проте нічого не говорить про «фактаж» у її промові.
3. Крім міміки ще є форма брів, носа та підборіддя, висота чола, зачіска і колір волосся, стиль і улюблений колір одягу, а також десятки інших цікавих рис, які говорять про важливі якості індивідууму. І змінюючи те, що доступно поміняти, ми можемо впливати і на людину, і на результати її стосунків з оточуючими!

Мова жестів: «закриті книги»

Насправді безліч помилок стається за спроби «прочитання» людей особливого типу – «яких неможливо прочитати». Передусім до них належать люди, що володіють живою (гіперкінетичною) мімікою: на обличчях таких осіб емоції змінюються з високою частотою, тому не завжди синхронізуються зі змістом висловлювання. Інакше кажучи, найчастіше таке обличчя показує те, чого ще немає, а іноді те, що вже відбулося. Звичайно, за таких обставин спостерігачеві складно зіставити питання та реакцію. А непрофесіонал, швидше за все, радітиме такому яскравому обличчю, хоча дійде при цьому хибних висновків