Олексій Орлов

Українська система охорони здоров’я протягом багатьох років перебуває у стані реформування. Змінювалися моделі фінансування, створювалися нові інституції, запускалися цифрові сервіси, трансформувалася первинна ланка, розвивалися механізми контрактування медичних послуг. Однак ключова проблема полягає в тому, що реформи часто сприймалися як окремі адміністративні кроки, а не як частина цілісної управлінської моделі.

Коли ми говоримо про інновації в медицині, суспільна уява найчастіше одразу звертається до високих технологій: роботизованої хірургії, штучного інтелекту, телемедицини, електронних медичних карток, геномної діагностики чи цифрових платформ для пацієнтів.