Осічка Boehringer Ingelheim: експериментальна мішень не врятувала печінку

Рішення компанії припинити розробку препарату BI 770371 як засобу для лікування цирозу печінки ознаменувало завершення амбітного експерименту, що мав на меті перенести успішні імуноонкологічні стратегії в галузь ендокринології.

BI 770371, розроблений спільно з французькою компанією OSE Immunotherapeutics, належить до класу антагоністів рецептора SIRPα, регуляторного білка, розташованого на поверхні макрофагів, який при взаємодії з білком CD47 на злоякісних клітинах подає сигнал «не їж мене» – зрештою, це дозволяє пухлинам уникати імунного нагляду.

Механізм дії BI 770371 ґрунтується на блокаді компонента критично важливого імунного механізму. В здоровому організмі взаємодія SIRPα на поверхні макрофагів із CD47 на інших клітинах захищає тканини від «необґрунтованої» атаки імунної системи. Оскільки багато видів раку використовують цей механізм для маскування від макрофагів, розробники BI 770371 припустили, що аналогічне імунологічне «прикриття» можуть використовувати й патологічно змінені клітини в ураженій фіброзом печінці.

Однак результати клінічного дослідження ІІ фази показали безперспективність цієї ідеї — екстраполяція імуноонкологічного механізму на системне захворювання печінки не принесла бажаного результату.

Хоча кандидат був безпечним для застосування, він не зміг продемонструвати достатньої терапевтичної ефективності щодо складного мікрооточення циротичної печінки. Основна проблема полягала в тому, що цироз на тлі стеатогепатиту є результатом тривалого «метаболічного хаосу», а не ізольованим утворенням, як злоякісна пухлина. Тому навіть після зняття імунологічних «гальм» за допомогою блокади SIRPα, макрофаги не змогли ефективно реконструювати пошкоджену архітектуру печінки, оскільки швидкість утворення нових рубців внаслідок хронічного запальниого процесу перевищувала можливості організму до регенерації.

У світлі цих результатів Boehringer Ingelheim вирішила змінити пріоритети, згорнувши програму лікування цирозу та зосередивши ресурси на більш успішному активі — сурвотутиді.