- Категорія
- Новини
«В Україні забагато аптек. Це зумовлено конкуренцією, у нас «червоний океан», іде боротьба за споживача», — СЕО мережі «Подорожник» Тарас Коляда
- Дата публікації
Аптечний ринок України перенасичений. За оцінками Forbes, у 2023 році один аптечний пункт обслуговував у середньому 1 777 людей. Для порівняння: у Польщі – 2 951, а в Німеччині – 4 691. Тобто на українські аптеки припадає майже вдвічі менше пацієнтів, ніж у сусідніх країнах. Про це йдеться в матеріалі видання Економічна правда.
Аптек багато, а кадрів не вистачає
Станом на липень 2025 року в Україні працювало 18 280 аптек. Ця цифра майже не змінюється: невеликі мережі скорочуються, великі – нарощують присутність. Так, у 2024 році їх стало більше на 435 закладів. СЕО мережі «Подорожник» Тарас Коляда пояснював це прагненням створити максимальну доступність до фармацевтичної опіки.
Проте з такою кількістю аптек ринок стикається з дефіцитом кадрів. За словами Коляди, до повномасштабної війни відкриття аптеки займало 45 днів, тепер – 65, і найбільше часу йде саме на пошук фармацевтів. Цю проблему підтверджують і агрегатори вакансій: попит на спеціалістів зростає, а кількість відгуків на вакансії – падає.
Менше випускників і нова хвиля виїзду
Задовольнити попит випускники профільних вишів не можуть. Виконавча директорка аптеки «911» Юлія Клименюк зазначає, що навіть у Харкові, де працює Національний фармацевтичний університет, ситуація критична. У 2024 році кількість випускників за спеціальністю «Фармація, промислова фармація» впала приблизно на третину. Для порівняння: у 2021 році НФаУ випустив 1 406 фахівців, у 2024-му – лише 718.
До того ж фармацевти зобов’язані ставати на військовий облік, що відлякує багатьох. «Їх (жінок – ред.) не забирають на фронт, але вони злякалися і була велика хвиля виїзду після 2022 року», – каже Коляда. А тепер ринок відчуває новий відтік кадрів через відкриття кордонів для чоловіків 18–22 років.
Тож, нині Україна має надлишок аптек, але дефіцит кваліфікованих працівників. Це ставить під загрозу якість фармацевтичної допомоги і робить розвиток галузі залежним від кадрових рішень у сфері освіти та державної політики.