Вчені виявили сполуки, що впливають на процеси старіння

Сиртуїни активно вивчаються науковцями протягом останніх двох десятиліть. Дослідження довели, що ці сполуки відіграють важливу роль у розвитку різних захворювань, опосередкованих віковими змінами, тож вчені встановлюють зв’язок між сиртуїнами та старінням, а також оцінюють їх як мішень для фармакотерапевтичних втручань, спрямованих на покращення тривалості здоров’я та довголіття.

Було встановлено, що сіртуїни регулюють клітинний метаболізм і реакцію на стрес. Але попри те, що вони є предметом інтенсивного вивчення, характеристика видалених ацильних груп та їх подальших метаболічних ролей залишається неповною. Нове дослідження, проведене співробітниками Корнельського університету (США), продемонструвало несподіваний зв’язок між сіртуїнами та спермідином — давно відомою сполукою, присутньою у всіх живих клітинах.

Для пошуку змін у клітинному обміні, що залежать від сіртуїну, науковці застосували методи порівняльної метаболоміки. Це допомогло їм виявити нове сімейство мітохондріальних сиртуїн-залежних метаболітів під назвою ацилспермідини. Зазначені сполуки походять від модифікацій різноманітних білків, багато з яких відіграють важливу роль у зростанні та виживанні клітин. Зокрема, автори роботи ідентифікували у Caenorhabditis elegans N-глутарилспермідини як метаболіти мітохондріального сіртуїну SIR-2.3, а також продемонстрували те, що SIR-2.3 функціонує як лізиндеглутарилаза.

Американські дослідники також продемонстрували, що одні й ті ж самі сполуки, такі як N-глутарилспермідини, присутні в клітинах усіх ссавців, включаючи людей, і показали прямий негативний вплив цих метаболітів на тривалість життя Caenorhabditis elegans і проліферацію клітин у ссавців.

«Ми були раді виявити це несподіване явище клітинного метаболізму, пов’язане з сіртуїнами. Відкриття раніше неохарактеризованих похідних спермідину дає змогу зрозуміти внутрішню роботу критичного сигнального шляху та наближає нас до розуміння фізіологічних функцій мітохондріальних сіртуїнів», — зазначили автори роботи, котрі впевнені, що вивчення цього сімейства метаболітів може змінити наш погляд на старіння та лікування багатьох хвороб.

В подальшому вони вивчатимуть механізми та фармакологічні аспекти своїх знахідок, зокрема те, як ацилспермідини впливають на тривалість життя, зростання та проліферацію клітин, а також їх потенційну взаємодію з іншими метаболічними шляхами.