Результати дослідження DCP: хлорталідон і гідрохлортіазид однаково ефективні при гіпертонії. Але є нюанси

Випробування Diuretic Comparison Project (DCP), що демонструє відсутність відмінностей між хлорталідоном та гідрохлортіазидом у зниженні частоти клінічних явищ при гіпертонії, було опубліковано в The New England Journal of Medicine.

Як пояснюють автори DCP, більш ранні випробування показали перевагу хлорталідонону перед гідрохлортіазидом у контексті лікування гіпертензії, але пізніші обсерваційні дослідження вказували на те, що обидва препарати знижують серцево-судинні події з однаковою ефективністю. Хлорталідон може бути повʼязаний з підвищеним ризиком побічних ефектів, включаючи гіпокаліємію, але при цьому має більш тривалий період напіввиведення та має позитивні плейотропні ефекти.

Автори DCP зазначають, що всупереч рекомендаціям, у яких перевага надавалася хлорталідону, у 2020 році в системі D Medicare приблизно 1,5 мільйона людей отримали рецепти на хлорталідон та 11,5 мільйонів – на гідрохлортіазид. Вони припустили, що невідповідність між настановами та реальною практикою повʼязана з побоюваннями щодо профілю безпеки хлорталідону при еквівалентному антигіпертензивному ефекті. Тому вони провели своє дослідження, що безпосередньо порівнює вплив двох препаратів на серцево-судинні наслідки у пацієнтів з гіпертонією.

Загалом у дослідженні було зареєстровано 13 523 осіб (6756 рандомізовано до групи хлорталідону 12,5 або 25 мг\\добу, 6767 – гідрохлортіазиду 25 або 50 мг\\добу) із середнім вихідним систолічним АТ 139 мм рт. ст., 97% чоловіків. Середня тривалість спостереження склала 2,4 роки, за які первинний результат виник у 10,4% пацієнтів, які отримували хлорталідон, та у 10,0% пацієнтів, які отримували гідрохлортіазид.

Подальший аналіз показав, що частота ССЗ або смерті склала 9,4% при застосуванні хлорталідону та 9,3% при застосуванні гідрохлортіазиду; суттєвих відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда, інсульту, серцевої недостатності чи інших серцево-судинних наслідків не спостерігалося.

Однак під час аналізу підгруп було виявлено помітні відмінності. Зокрема, у пацієнтів з інфарктом міокарда або інсультом в анамнезі, які отримували хлорталідон, відзначалося зниження відносного ризику смертності від усіх причин та ССЗ на 27% порівняно з групою гідрохлортіазиду – але у пацієнтів без інфаркту міокарда або інсульту в анамнезі хлорталідон погіршував ці наслідки. Додатковий аналіз показав вищу частоту госпіталізацій із гіпокаліємією в когорті хлорталідону (1,5%) порівняно з групою гідрохлортіазиду (1,1%). Гіпокаліємія відзначалася у 6% у групі хлорталідону порівняно з 4,4% у групі гідрохлортіазиду — а це відмінність, яка має статистичну значимість.

На думку медичних фахівців, навіть невелика різниця у клінічних наслідках при такому поширеному захворюванні як гіпертонія, — велике відкриття. Результати DCP підтверджують доцільність вибору клініцистів: відсутність відмінностей у важких наслідках плюс вища частота гіпокаліємії при використанні хлорталідону означає, що гідрохлортіазид — краще.

Слід зазначити, що клінічні настанови Європейського товариства кардіологів не роблять відмінностей між цими двома діуретиками.