Через низьку вакцинацію Україні загрожує епідемія дифтерії

Низька вакцинація проти дифтерії загрожує епідемією в Україні. Фото Медиком.
Низька вакцинація проти дифтерії загрожує епідемією в Україні. Фото Медиком.

В країні у 2021 році щеплення від дифтерії отримали менше 40% дорослих. Серед дитячого населення – до року необхідні 3 дози вакцини отримали 64,8%, у 18 місяців – 61,8% дітей, у 6 років – 57,1% дітей, у 16 років – 71% дітей.

У Центрі громадського здоров’я МОЗ Україні повідомляють, що за таких показників країні загрожує виникнення спалаху й навіть епідемії небезпечного інфекційного захворювання.

Зазначається, що зазвичай підйом захворюваності реєструють в осінньо-зимовий період.

У дописі на фейсбук-сторінці ЦГЗ підкреслюють, що інфекція, яка передається переважно повітряно-крапельним шляхом, здатна вбити. І щеплення від небезпечної недуги мають отримувати не лише діти, а дорослі. Останнім необхідно ревакцинуватися один раз на 10 років.

У відомстві закликають перевірити кількість щеплень у дітей. У разі потреби, необхідно звернутися до сімейного лікаря.

Зазначається, що отримання вакцин від дифтерії в Україні безоплатні, адже вони входять до Національного календаря профілактичних щеплень.

При потраплянні дифтерійної бактерії в дихальну систему, починає вироблятися токсин, який блокує синтез білка в клітинах. Як результат – виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.

Недуга проявляється інтоксикацією й утворенням характерних плівок на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, ураженням нервової та серцево-судинної систем.

Слід зазначити, що остання епідемія дифтерії в Україні була у 1991-1998 роках. Причиною стало низьке охоплення щепленням дітей, а також відсутність ревакцинації у дорослих. Тоді хворобу виявили у близько 20 тисяч осіб, майже 700 з них померли.

У відомстві повідомили, що на платформі дистанційного навчання Центру громадського здоров’я для сімейних лікарів є онлайн-курс з діагностики дифтерії. На курсі розповідають про сучасні рекомендації з визначення випадків захворювання, ведення, правила забору матеріалів для дослідження, а також трактування результатів.