Дослідники зі Сполучених Штатів повідомляють в ACS Central Science про розробку нового методу візуалізації дії літію у живих клітинах, яка дозволила їм виявити цікавий феномен.
Літій – золотий стандарт терапії біполярного розладу (БР) ще з 1949 року. Але сучасні вчені досі не мають чіткого розуміння того, як діє цей препарат і чому одні пацієнти реагують на нього краще, ніж інші.
Дослідження показали, що препарати на основі літію можуть допомогти стабілізувати настрій та знизити ризик суїциду у людей із БР. Однак лише близько третини пацієнтів з біполярним розладом належним чином реагує на лікування літієм, інші реагують частково або не відповідають на таку терапію зовсім.
Одна з причин може полягати в тому, що літієві препарати мають надзвичайно вузький терапевтичний діапазон: надто низький рівень активної речовини в сироватці крові не дасть ніякого лікувального ефекту, надлишковий — спричиняє серйозні небажані явища.
Тільки зараз американські дослідники виявили, що нейрони пацієнтів з біполярним розладом акумулюють вищі рівні літію, ніж здорові люди з контрольної групи.
Для цього вони використовували фермент ДНК (ДНК-ензим) дезоксирибозим, який у 100 разів більш селективний щодо літію порівняно з іонами інших металів, таких як натрій і калій, присутніх у набагато більш високих концентраціях у клітинах організму людини. Дезоксирибозим виявився досить чутливим, аби виявляти літій у різних концентраціях, що знаходяться у терапевтичному діапазоні.
Можливість вимірювати концентрацію літію безпосередньо в нейронах пацієнта може допомогти вченим зрозуміти, як працює літій, а також підійде для оптимізації доз цих препаратів.
