Хронічна діарея: ургентні запити

Хронічна діарея, на відміну від гострої, обумовленої токсикоінфекцією, найчастіше виникає на тлі нераціональної антибіотикотерапії або «надто різких» змін у дієті. Рідше вона може бути симптомом тяжчого захворювання, наприклад, хвороби Крона, синдрому подразненого кишечнику (СРК). Так чи інакше, ведення клієнтів із таким запитом дещо відрізняється від фармопіки пацієнтів із харчовими отруєннями.

Хронічна діарея: акцент на регідратацію

Хронічна діарея – водянисті випорожнення три або більше разів на день, які тривають протягом двох і більше днів. Це не просто неприємний стан: хронічна діарея може бути небезпечною, якщо її не лікувати.

Перша небезпека хронічної діареї — зневоднення. Ознаками зневоднення є спрага, запаморочення, втома, сеча темного кольору і/або бідний діурез, надмірно суха шкіра.

З водою організм втрачає необхідні електроліти — важливі мінерали, які містяться в крові, сечі, тканинах і інших рідинах організму. Електроліти відповідають за баланс і кількість води в організмі, рівень pH, клітинний транспорт і багато інших функцій.

Тому пероральної регідратації води недостатньо — з цією метою призначають спеціальні розчини (такі як «Регідрон»), які є тими найціннішими електролітами. Згідно з правилами регідратації такі розчини потрібно пити обережно, по кілька ковтків кожні 10 хвилин. У нетяжких випадках для регідратації можна використовувати мінеральні води, однак при тривалій хронічній діареї вони не підійдуть: електроліти не всмоктуються без глюкози.

Хоча зневоднення — найбільша проблема при діареї, вона не єдина. Якщо діарея триває довше кількох днів, можуть виникнути ускладнення, у тому числі проблеми з нирками і сечостатевою системою.

Хронічна діарея: слово — пробіотикам!

Стійка діарея після їди, як і діарея після антибіотиків, на відміну від гострої, часто супроводжується порушенням балансу мікрофлори кишечнику, що саме по собі вважається незалежним фактором патогенезу цього стану. Власне, йдеться про стан, що характеризується як дисбіоз, і лікують це порушення пробіотиками — сьогодні це вже не БАДи, а повноцінні ліки!

На щастя, пробіотичних засобів в асортименті будь-якої вітчизняної аптеки вистачає. Щоправда, при хронічній діареї, так само як і при дисбіозі, слід звертати особливу увагу на склад таких препаратів: які саме корисні бактерії включені в той чи інший пробіотик? Річ у тому, що дослідження показали різну ефективність різних штамів дружніх бактерій у боротьбі з хронічною діареєю.

• Наприклад, однозначно корисне використання продуктів, що містять види Bifidobacterium, Lactobacillus і Streptococcus — такі коктейлі не тільки «зміцнюють» випорожнення, а й зменшують супутні симптоми у вигляді метеоризму і здуття.
• Також було показано, що вид Saccharomyces boulardii здатний запобігати діареї у дорослих і дітей, зумовленій антибіотикотерапією.
• Так само «зупиняє» хронічну діарею, у тому числі і після застосування антибіотиків, комбінація з Streptococcus thermophilus, Lactobacillus casei, Lactobacillus delbrueckii subsp. bulgaricus, якщо застосовувати такий пробіотик двічі на день протягом хоча б тижня.
• Використання певних штамів Lactobacillus rhamnosus або Lactobacillus GG допомагало запобігти діареї мандрівника — специфічному захворюванню, спричиненому бактеріями, вірусами або паразитами, із якими організм пацієнта раніше не стикався. Щоправда, дослідники відзначають, що ефективність пробіотиків з Lactobacillus GG залежить від складу нормофлори кишечнику пацієнта.
• Крім цього, зʼясувалося, що певні штами Lactobacillus rhamnosus і Lactobacillus GG знижували ризик діареї та сприяють відновленню мікрофлори кишечнику.

Кому рекомендувати лоперамід

Лоперамід – доволі популярний безрецептурний препарат, який використовують для лікування як гострої, так і хронічної діареї. Цей агоніст мю-опіоїдних рецепторів периферичної дії рекламується як універсальний засіб від будь-якої діареї. Все не так просто: він взаємодіє з опіатними рецепторами поздовжніх і кільцевих мʼязів стінки кишечнику й уповільнює вивільнення ацетилхоліну.

Лоперамід впливає безпосередньо на кільцеві та поздовжні мʼязи кишечнику, що призводить до пригнічення перистальтики та збільшенню часу пасажу. Лоперамід також зменшує обсяг калових мас і втрату електролітів, збільшуючи при цьому вʼязкість випорожнень.

Однак лоперамід не рекомендують використовувати для лікування у дітей віком до 6 років, якщо його не вживають під безпосереднім наглядом лікаря. Його також не слід застосовувати людям із лихоманкою, а також тим, у кого спостерігається кров або слиз у випорожненнях.

Хронічна діарея: чи потрібні тут сорбенти?

Багато споживачів переконані в тому, що будь-які проблеми із травним трактом вони можуть вирішити за допомогою сорбентів і тільки сорбентів, і хронічна діарея — не виняток. На жаль. На відміну від гострої діареї, хронічну такими препаратами лікувати немає сенсу. І річ не тільки в особливості або протипоказаннях до застосування ентеросорбентів — такі засоби навряд чи можна віднести до препаратів зі спірною ефективністю: вони добре вивчені, дієві, майже не мають побічних ефектів тощо. Але в тому-то й річ, що багатолітня історія успішного застосування цих засобів на тлі «масованої» реклами підштовхує споживача до самолікування, яке ніяк не можна назвати відповідальним. А при хронічній діареї застосування сорбентів не зовсім доречне.

І проблема не тільки в тому, що в разі безконтрольного вживання ентеросорбенти «витягують» з кишечнику корисні речовини (яких там і так мало залишилося), тим самим послаблюючи організм. При багатьох станах сорбенти можуть слугувати лише доповненням до основної терапії, а в нашому випадку здатні навіть знизити її ефективність. Наприклад, якщо людина вживає сорбент, як це зазначено на упаковці, два-три рази на день, вона, по суті, лікується тільки ним — решта ліків не засвоюється.

Тож іноді застосування сорбентів навіть може бути небезпечним, і саме тому після вживання ентеросорбентів інші препарати не рекомендують приймати протягом двох годин.

До речі, гастроентерологи вважають дуже спірним застосування ентеросорбентів при гастритах. Відомо, що активоване вугілля протипоказане при виразкових ураженнях травного тракту, і самі дослідники не раз говорили про те, що його потрібно застосовувати з обережністю у пацієнтів із виразковою хворобою, гастритом, ураженням слизових оболонок, щоб уникнути ризику кровотечі. Майже ті самі протипоказання мають і кремнійумісні сорбенти.