Василь Лазоришинець: «Третина фундаментальних і більше половини прикладних напрацювань академії присвячені військовій тематиці»

Що на сьогодні являє собою Національна Академія медичних наук України?

По-перше, це 31 установа по всій країні. І вони розміщені не тільки в Києві, а й у Харкові, Одесі, Дніпрі, Львові. По-друге, це величезний колектив – усього у закладах Академії на сьогодні працює майже 14 тисяч працівників, серед них — науковці, практикуючі лікарі, медсестри, інженери, інші спеціалісти. Пишаємося потужним науковим потенціалом – у колективі Академії понад 2,5 тисячі наукових співробітників, понад 600 докторів наук, майже 1300 кандидатів наук, 39 академіків і 71 член-кореспондент. 27 установ академії мають власні клінічні бази, тож наукові напрацювання активно втілюються на практиці. Загальний ліжковий фонд клінічних установ Академії перевищує 7 тис. ліжок. До того ж, поліклінічні відділення наших установ дають можливість обслуговувати майже 6 тисяч відвідувань на добу. Зауважте, що до нас звертається багато пацієнтів з надскладними патологіями, серед них є ті, яким більше ніде в Україні не можуть допомогти. У 2025 році клінічна діяльність наших установ забезпечила амбулаторну допомогу на понад 1,3 млн відвідувань, у тому числі військовослужбовців – понад 170 тис. Було проліковано майже 150 тис. пацієнтів, у т.ч. майже 24 тис. військовослужбовців. Виконано понад 92 тис. оперативних втручань. Впроваджено в практику охорони здоров’я понад 600 нових методів лікування, діагностики та профілактики. 

Війна змінила потік пацієнтів? 

Безперечно, нині до нас потрапляє багато захисників зі складними пораненнями та ускладненнями. Якщо рахувати з першого дня війни, станом на кінець 2025 року у закладах НАМНУ було проліковано та проконсультовано майже 350 тис. військовослужбовців та ветеранів, надано спеціалізовану стаціонарну допомогу майже 75,5 тис. захисникам, проведено понад 67 тис. інтервенцій, тут пройшли реабілітацію близько 32 тис. таких пацієнтів.

І наші спеціалісти постійно працюють над розробкою нових методів лікування, які вирішують медичні проблеми воєнного часу, і не тільки. Наразі наукова активність НАМН зосереджена на допомозі військовослужбовцям, а також на сучасних, найпередовіших техніках втручань. Третина фундаментальних науково-дослідних робіт, і понад половини прикладних НДР, проведених в Академії торік, були присвячені саме військовій тематиці.

Зокрема, з’явилися нові напрацювання щодо лікування порушень ритму серця. Це важливо, бо якщо раніше вони зустрічалися переважно у людей у віці 60+, то зараз таку патологію дуже часто виявляють у військовослужбовців 40+ після бойової травми, внаслідок психоемоційного стресу. І вони потребують лікування. Тож у ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії та спадкової патології імені М.М.Амосова НАМН України» розроблено організаційну модель надання кардіохірургічної допомоги в умовах воєнного стану в Україні. Також оптимізовано маршрутизацію шляхом скерування пацієнта/пораненого з різних рівнів надання медичної допомоги. Удосконалено хірургічні методи лікування гіпертрофічної кардіоміопатії з мультимодальним діагностичним супроводом, гібридні методики лікування патології аорти, а також лікування передсердних ріентрітахікардій методом катетерної абляції. 

Також зараз проводиться дуже багато реконструктивних операцій в ДУ «Національний інститут травматології та ортопедії НАМН України». Зокрема, на основі визначення основних клініко-діагностичних критеріїв та особливостей перебігу поперекового спінального стенозу (ППС) у військовослужбовців, розроблено його диференційоване хірургічне лікування відкритими і ендоскопічними методиками. А також програму реабілітаційних заходів для таких пацієнтів. Водночас ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України» розроблено тактику діагностики та хірургічного лікування (в тому числі ендопротезування) неспецифічних інфекційних артритів великих суглобів нижніх кінцівок: гематогенних, після травм та бойових ушкоджень. Створено нові технології лікування та пристрої, які роблять унікальними методики відновлення кінцівок у поранених. Раніше з такими складними пораненнями наші фахівці не стикалися, тому їхні напрацювання в цьому плані неоціненні. 

Фахівцями ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» запропоновано новий метод відновного нейрохірургічного лікування травм периферичних нервів з використанням шовної реконструкції та інтратекальної трансплантації мезенхімальних стовбурових клітин. Розроблено концепцію хірургічної реабілітації пацієнтів при тяжких вогнепальних пораненнях головного мозку. 

У ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології ім. П.В. Волошина НАМН України» розроблено методику ранньої діагностики та алгоритм комплексної профілактики ускладнень бойової черепно-мозкової травми. 

ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» також має унікальні розробки. Там вивчають вплив мінно-вибухової травми на очі (особливо при подвійній травмі очей) та запропонували спосіб визначення локалізації внутрішньоочного стороннього тіла за даними КТ з використанням протеза Комберга-Балтіна. Це рятує зір багатьом нашим захисникам. 

У ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України» розроблено пропис та технологію виготовлення нового комплексного колоїдно-гіперосмолярного препарату, який може застосовуватися для «малооб’ємної» інфузійної терапії бійцям на етапах евакуації.

Долучаються до військової тематики й інші інститути. Наприклад, у ДУ « Всеукраїнський центр материнства та дитинства НАМН України» розроблено комплекс заходів профілактики і реабілітації жінок-військовослужбовців зі стрес асоційованими порушеннями репродуктивного здоров’я.

У ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» досліджують формування резистентності ВІЛ до антиретровірусних препаратів в умовах військових дій, яка виникає внаслідок стресових умов, коінфекції тощо. 

У ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» та ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України» здійснюють важливі дослідження впливу війни на громадське здоровʼя та навколишнє середовище, напрацьовують рекомендації щодо відновлення грунтів, води тощо після забруднення внаслідок бойових дій. 

Чи достатньо для цього зусиль і потенціалу закладів НАМН?

У деяких напрямках ми активно співпрацюємо з фахівцями Національної академії наук України. Зокрема, наш Інститут очних хвороб спільно з Інститутом термоелектрики НАН розробив технології обʼєктивної оцінки теплообміну ока, що важливо для відновлення його функції.

Національний інститут серцево-судинної хірургії та спадкової патології ім. М.М.Амосова у співпраці з харківськими інженерами розробили неодимові магніти для видалення уламків із серця, що рятує життя пацієнтів з такими тяжкими пораненнями і водночас робить втручання менш травматичним і безпечнішим. 

ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» спільно з ДНУ «Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів НАН України», Військово-медичним клінічним центром Північного Командування Медичних сил, Харківським Національним медичним університетом розробили діоксидинвмісні мазі та гелі, які істотно прискорюють очищення ран, а також скорочують терміни епітелізації на 30–40 % порівняно з традиційними мазями.

ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка НАМН України» у співпраці з НТУ України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на основі прикладного пакета ANSYS розробили програму, яка дозволяє зберігати базу даних в бінарному файлі і використовувати її для аналізу коливань барабанної перетинки залежно від характеру ураження при мінно-вибуховій травмі.

Співпраця наших фахівців виходить і на міжнародний рівень. Один лише приклад: ми співпрацюємо з Європейським товариством кардіологів, завдяки чому вийшли нові сучасні рекомендації щодо надання допомоги вагітним з вадами серця. Раніше їм рекомендували один вихід заради виживання – аборт. Зараз фахівці Інституту Амосова та Всеукраїнського центру материнства і дитинства НАМН України щороку рятують життя тисяч таких жінок і їхніх діток. Іноді для цього доводиться їх оперувати під час вагітності, а іноді успіху вдається досягти завдяки фармакотерапії. 

Чи поширюється цей досвід в Україні, адже виїзди на стажування чи навпаки для навчання фахівців на місцях під час війни ускладнені?

До війни дійсно було більше можливостей передавати унікальний досвід фахівців Академії безпосередньо в регіони. Зараз з цим складніше, водночас багато поранених, які потребують складних втручань, тож наші фахівці їздять по всій країні, проводять операції на місцях (як військовим, так і цивільним). У Національному інституті хірургії й трансплантології ім. О.О. Шалімова взагалі налагоджена ротація хірургів та анестезіологів – їх бригади виїздять у прифронтові регіони для надання допомоги військовим, оперують у стабілізаційних пунктах. 

На виїздах в регіонах працюють і наші кардіохірурги. Особливо там, де є дефіцит спеціалістів або ж у плані поширення досвіду. 

Хочу зауважити, що були певні спекуляції щодо того, що НАМН України не інтегрована в загальний медичний простір, а це зовсім не так. Ми завжди ділилися напрацьованим досвідом з колегами. По-перше, всі свої напрацювання ми передаємо в МОЗ, щоб інтегрувати їх в інших закладах охорони здоровʼя відповідного рівня. По-друге, фахівці Академії постійно беруть участь у розробці стандартів надання медичної допомоги, уніфікованих клінічних протоколів, клінічних настанов. Так, у 2025 році наші науковці брали участь у розробці 230 документів зі стандартизації медичної допомоги, ще понад 130 на сьогодні – в розробці. 

Якщо говорити про клінічну роботу, то наші заклади включені до маршрутів пацієнтів (і військових, і цивільних), маршрутів надання екстреної допомоги при інфарктах, інсультах. Чи це не інтеграція? 

По-третє, на разі дедалі більше наших інститутів залучається до освітніх програм для лікарів та медсестер. Після отримання ліцензії МОН України ми навчаємо вже не тільки інтернів, а й лікарів в рамках БПР. 

Також на всі науково-практичні конференції, які відбуваються в НАМН України, збираються сімейні лікарі, кардіологи, інші фахівці з усієї країни. Ми їх навчаємо, ознайомлюємо з новими методиками, тобто передаємо свої знання в практичну медицину. 

Чи є визнання напрацювань академії на міжнародному рівні? 

Так, хоча в цьому плані теж немало спекуляцій, на зразок: ніхто про українську медичну науку у світі не знає. Натомість щороку зростає кількість статей наших науковців у фахових виданнях, які індексуються базами Web of Science, Scopus, віднесені до Q1/Q2-Q3/Q4, тобто це світові журнали, які найбільше цитуються. І всі добре знають, наскільки високі вимоги до таких публікацій. У нас є лідери з найбільшою кількістю публікацій в Scopus: ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М. Д. Стражеска НАМН України», ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф.Чеботарьова НАМН України», ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України», ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України». 

І якщо такі топові світові видання беруть наші статті до уваги, це підтверджує їх наукову цінність і новизну. Окрім того, наша академія другий рік поспіль посідає п’яте місце (серед 260 учасників) серед лідерів наукового потенціалу в Національному рейтингу оцінки наукової діяльності (за індексом Хірша). 

Я погоджуся з тим, що раніше була певна недовіра за кордоном до пострадянських країн, їх спроможності робити вагомі наукові дослідження. Але зараз наші дослідження беруть до уваги, публікують, обговорюють у професійних колах, і рівень довіри значно зріс. Адже в деяких напрямках ми посідаємо провідні позиції за набутим досвідом, зокрема, ми вийшли на перше місце в Європі за кількістю та якістю операцій з приводу гіпертрофічної кардіоміопатії. Тож європейці відкрили для нас базу даних таких пацієнтів. 

Надбанням українських фахівців академії у сфері лікування серця і судин була присвячена окрема сесія на великому з’їзді Європейського і Світового товариств кардіологів, у якому взяли участь понад 50 тисяч учасників. 

Торік НАМН України одностайно обрано до Федерації Європейських Академій Медицини (FEAM), трьох наших експертів номіновано для співпраці у робочих групах FEAM.

Також наші фахівці різних напрямків є експертами ВООЗ. Цьогоріч ми вперше потрапили в грантову програму Європейської комісії EU4Health та програму Horizon Europe, що є додатковим джерелом фінансування. 

Чим найбільше цікавляться колеги з інших країн?

У зону їхнього інтересу потрапляють різні напрямки. Та оскільки ми дуже тісно співпрацюємо з військовою медициною, сьогодні зріс інтерес саме до таких напрацювань. Ми проводимо з військовими медиками спільні конференції, дослідження, публікуємо їх результати, виступаємо на форумах за кордоном. Наші закордонні колеги також готові приїхати в Україну, щоб ознайомитися з напрацьованими методиками, на стажування, хоча в умовах війни це проблематично. Але все-таки приїздять, відвідують госпіталі, стабілізаційні пункти, наші спеціалізовані заклади, вчаться, набувають досвід. Це ентузіасти з різних країн, масового характеру такі візити поки що не набули. Але впевнений, що після перемоги все зміниться.

Нова модель фінансування має враховувати специфіку установ Академії

Фінансування науки в Україні – особливий біль. Чи можемо розраховувати за такого підходу на те, що виховаємо молоде покоління вчених-медиків? 

На жаль, молодих вчених у нас дедалі менше. Звичайно, є вплив фактора війни, але основне – низька мотивація. Адже середньомісячна зарплата науковців в установах Академії у 2025 році становила приблизно 7 тис. гривень, що є нижчою, ніж в освітньому чи промисловому секторах і навіть нижча за мінімальну в Україні! 

Існують певні заохочення, як от премії молодим вченим від Президента України, Верховної Ради, Кабміну, але щоб розвивати науку, потрібні системні рішення з мотивації молоді та фінансування науки в цілому. 

Що відбувається з фінансуванням діяльності НАМН в цілому, зокрема після того, як інститути почали працювати за Програмою медичних гарантій?

Фінансування медичної допомоги через єдине джерело (НСЗУ) — найоптимальніше на даний час, тому що воно регулюється і контролюється електронною системою здоровʼя, тобто забезпечує прозорість розподілу державних коштів, мінімізує субʼєктивні фактори. Але тут є одна важлива обставина: до наших інститутів підійшли як до обласних лікарень, і не врахували їхню специфіку: тут акумульована експертиза складних випадків. Тобто саме в наші інститути потрапляють складні хворі, яких не можуть пролікувати в регіонах, або ж це пацієнти вже з ускладненнями після лікування на нижчому рівні надання медичної допомоги або ті, хто потребує значних фінансових інвестицій в лікування, тож їм радять звернутися до профільного інституту НАМН, як до останньої інстанції. 

І лікування таких випадків дуже обтяжує наш бюджет, оскільки ми отримуємо ті ж тарифи на пакети ПМГ, що й інші лікарні, навіть, якщо йдеться про унікальні випадки.

А яка частка таких випадків у загальному потоці наданих інститутами послуг? 

За нашими підрахунками це 15-20 % випадків. Тобто це втручання, які більше ніде не зможуть виконати. Вони дуже дороговартісні і їх не можна «витягнути» за рахунок отриманих тарифів на інші послуги, бо вони можуть забрати бюджет цілої лікарні. Наприклад, інтервенція з приводу встановлення стента ООПТ в аорту при її розриві коштує більше півмільйона гривень. З такою патологією до нас привозять і військових. Що маємо робити, якщо таких стентів у нас немає, а НСЗУ оплатить нам за цей випадок 30 тисяч гривень? 

Хочу відзначити, що у 2025 році досягнуто консенсусу з НСЗУ та МОЗ України щодо розвитку медичних послуг за напрямками «кардіохірургія», «інтервенційна кардіологія» та «інвазивна електрофізіологія» (запроваджено рівні до існуючих діагностично споріднених груп та нових ДСГ і відповідно нових коригувальних коефіцієнтів задля адекватного фінансування згаданих інтервенцій). Тож маємо хороші тарифи на ці послуги. Але для того, щоб провести таку операцію, нам потрібні клапани, стимулятори тощо. Їх теж має забезпечити держава. Ми систематизували роботу з ДП «Медичні закупівлі». Торік було розпочато поставки високовартісних виробів медичного призначення до установ НАМН України. 

Також слід зауважити, що експертних втручань потребують складні коморбідні випадки, коли хвороба запущена, або у разі складних чи поєднаних бойових травм (кілька зон). 

Тому ми просимо державу забезпечити належне фінансування всіх експертних випадків (згаданих уже 20%), які обходяться в сотні тисяч гривень, інші випадки підійдуть під звичайні тарифи НСЗУ. 

Наразі ми шукаємо вихід. Наприклад, знайшли спонсорів, чеське товариство нейрохірургів, які надали пластини для закриття поранень голови у військовослужбовців (вартістю від 80 до 120 тисяч гривень, а коштів на їх придбання в інституту немає). Але це окремі випадки, а має бути державний підхід і цілісна система. 

Чи можна наповнювати бюджет клінік Академії платними послугами? 

Є пацієнти, які готові офіційно платити за лікування саме в закладах Академії. Чи, наприклад, придбати не найдешевший імплант, який закуповує держава по тендеру (бо так передбачено механізмом закупівель), а найкращий. Однак співфінансування медичних послуг в Україні законодавчо не встановлене, тому ніхто не хоче йти на такий ризик, потрапляти в поле зору правоохоронних органів через те, що такі кроки за відсутності чіткого законодавства можуть бути розцінені по-різному. Хоча звісно було б добре – за рахунок додаткових коштів від співоплати безоплатно лікувати пацієнтів, які не можуть за себе платити. І такі категорії теж має встановити держава. Безперечно, до них передусім мають увійти наші захисники. 

Бо якщо дороговартісні послуги недофінансовує держава, і співфінансування з боку пацієнтів неможливе, деякі клініки можуть взагалі призупинити свою діяльність, особливо в частині високоспеціалізованої допомоги. Хоча я вважаю, що з часом ці проблеми вирішаться. Є така перспектива, бо нас чують, і розуміють, що інакше інститути не зможуть лікувати експертні випадки, перетворяться на звичайні лікарні, втратяться складні втручання за новітніми технологіями, а це нікому не вигідно – ні пацієнтам, ні державі. Тож наразі НАМН України спільно з НСЗУ проводять аналіз складності та високотехнологічності інтервенцій за напрямками «травматологія та ортопедія», «офтальмологія», «нейрохірургія», а згодом такий аналіз буде проведено й за іншими напрямками. 

Чи всі інститути Академії увійшли в ПМГ? 

Так, але в них різний економічний ефект від програми. Ті інститути, які раніше почали дбати про закупівлю нового обладнання, щось змінювати в організації роботи до контрактування з НСЗУ, виграли. Однак є установи, які не встигли підготуватися до нових умов, докупити необхідне обладнання, набрати фахівців, і сьогодні вже не отримають на це додаткових коштів. Тож вони мають невеликі надходження за ПМГ. До того ж для таких закладів цьогоріч застосовуватиметься поступове пониження коефіцієнта фінансування (від 100% з початку року до 9% під кінець року). Можливо, в цьому є логіка — для закладів з неефективним менеджментом. Тому прийнято управлінські рішення щодо реорганізації чотирьох установ НАМН шляхом їх приєднання до більш потужних. Деякі установи переходять в іншу форму власності – державне некомерційне товариство. Тобто реформа триває. 

Оскільки клініки НАМН не є комунальними закладами, вони також не можуть розраховувати на підтримку громад, які дофінансовують свої заклади в багатьох випадках. А, наприклад, ми порахували, що під час блекаутів на роботу генераторів і мобільних котелень, інститути витрачають приблизно 2 мільйони гривень на день. І це не єдині витрати, кошти від яких могли б піти на інші потреби. 

Тож ми просимо Кабмін розробити для клінік НАМН фінансовий план розвитку на декілька років уперед, щоб ми бачили перспективу й могли планувати наші подальші заходи. 

Водночас інститути докладають власних зусиль для розвитку: наприклад, клініки, які були традиційно терапевтичними, набирають додаткові кадри, відкривають невеликі реабілітаційні відділення чи відділення суміжного профілю. Тобто тут багато питань не тільки до держави, але й до самих закладів, їх вміння адаптуватися та приймати нестандартні й ефективні рішення. 

Та головне – у процесі адаптації до нових умов фінансування не втратити якість послуг вищого рівня складності та їх пул. Бо сьогодні їх дуже потребують наші військові, але й після перемоги такі послуги вкрай необхідні, в усьому світі вони, як то кажуть, на вагу золота. Тому потрібно дати можливість інститутам не просто вижити, а й зміцнитися. Це хороша соціальна інвестиція. Також важливо залучити потужні іноземні фонди, як гуманітарні, так і грантові. Працюватимемо й над цим. Адже це принцип фінансування багатьох експертних центрів за кордоном, зокрема у США, де є і потужне федеральне фінансування, і дуже вагомі благодійні внески.

І я вірю в те, що ми є країною переможців. Якщо встояли під час війни, то й інші проблеми зможемо успішно вирішити. Тільки б для цього була політична воля, виважений підхід, врахування пріоритетів, і консолідація зусиль.