Профілактика професійного вигорання: поради фармацевтам

З 2019 року стан професійного вигорання було включено до Міжнародного класифікатора хвороб 11 перегляду (МКХ-11) під кодом QD85, завдяки чому отримав офіційний статус хвороби.

Офіційний статус захворювання, звичайно, мала втіха. Насправді всіх цікавить питання: що робити, щоб не розчаруватися в професії, продовжувати працювати ефективно та із задоволенням?

Про це ми поговорили з фармацевтичним менеджером, психологом Ольгою АГАКІШИЄВОЮ.

Професійне вигорання: розпізнаємо базові симптоми

Як і будь-яка інша хвороба, професійне вигорання характеризується певним симптомокомплексом:

1. Почуттям виснаження або відсутністю енергії.
2. Наростанням розумової відстороненості від професійних обовʼязків.
3. Почуттями негативізму, цинізму, повʼязані з роботою.
4. Зниженням продуктивності праці.

Професійне вигорання: причини й каталізатори руйнівного процесу

Головними причинами психологічного вигорання є рутина і тісний контакт із людьми, які самі перебувають у складному психологічному стані. Впізнаєте?

До професійного вигорання найбільш схильні люди, діяльність яких повʼязана з підвищеною відповідальністю, необхідністю ухвалювати важливі рішення — і доволі швидко. Люди, що мають певний кредит довіри з боку суспільства і яким доводиться цю довіру виправдовувати у дискомфортних умовах — наприклад, перебуваючи за першим столом в аптеці. А в період карантину цю дислокацію можна було сміливо назвати переднім краєм.

Адже навіть у «мирний час» людина, що йде в аптеку, або хворіє, або думає, що хворіє, або планує захворіти. Що відбувається, коли вона нарешті з’являється в аптеці? Правильно — вона навмисне чи мимоволі (але частіше, цілком усвідомлено) виливає на фармацевта все, що наболіло. І це, як правило, не тільки проблеми зі здоровʼям!

Свій вклад роблять і так звані інформаційні віруси. Фармацевти, які працювали під час карантину, відчули їхній вплив вповні — як завжди, лаяли уряд і аптеки. Але уряд десь там, далеко і недоступний, а провізор — ось він, за першим столом! Дефіцит масок, антисептиків, засобів індивідуального захисту тощо — усі претензії вислуховувати довелося саме аптекарям.

Але нагадуємо про все це, звичайно, не для того, щоб полоскотати нерви, а щоб сфокусувати вашу увагу на серйозності проблеми і застерегти від її важких наслідків. Адже насправді і поза пандемією сучасний світ сповнений ситуацій, що спричиняють стреси. До деяких із них ми адаптовані настільки, що вже й не помічаємо.

Перші ознаки професійного вигорання: як це зазвичай відбувається

У якийсь момент виявляється, що ви більше не хочете вибудовувати емоційні звʼязки з колегами або клієнтами. Ви більше не хочете бути людиною, а тільки функцією — виконувати свої обовʼязки і нічого більше, а покупець, навпаки — стає жахливим подразником.

Поганий настрій? Можливо. Але тільки, якщо це епізод. Якщо картина повторюється щодня — це перші ознаки психологічного вигорання.

Три ступені професійного вигорання: визначаємо, не чекаючи депресії

1. Перший — ви почали багато дратуватися, огризатися, демонструвати свій поганий настрій. Але це все ще залишаєтеся в рамках роботи.
2. Другий — ви почали зриватися вдома.
3. Третій — увесь світ став раптом немилий! Ви не розумієте, навіщо ходите на роботу, для кого, кому це потрібно… Вас не цінує начальство і навіть клієнти, заради яких ви намагаєтеся розвиватися в професії, щоб завжди бути готовим надати вичерпну інформацію, підібрати найоптимальніший препарат, дати ділову пораду.

Так і до клінічної депресії недалеко! В принципі, перераховані вище ознаки вже близькі до депресії, за якими настане загострення хронічних хвороб (якщо ви встигли їх набути).

Але найнебезпечніше, коли людина перестає бачити сенс не тільки в професійній діяльності і соціальних звʼязках, а й у житті як такому. І до лікаря вона теж не піде: «Сенсу немає». Дуже важливо, щоб у цей період поряд опинилася людина, яка розпізнає перші ознаки депресії і вмовить звернутися по медичну допомогу.

Щоб усього цього жахіття не сталося, важливо не пропустити першої стадії. Але для цього потрібно вміти її розпізнати, і ми вже трохи говорили про це вище. Насправді, основна ознака проста — ви не хочете, просто не можете (!) спілкуватися з людьми по-людськи. Вас цілком влаштовує спілкування на рівні взаємодії двох функцій — продавець і покупець. Якщо ви в собі це виявили, значить у вас почалося психологічне вигорання.

Хороша новина в тому, що «точки неповернення» ще не пройдено. Питання тільки в тому, зможете ви це зробити самостійно чи доведеться звертатися по допомогу до фахівців.

Професійне вигорання: як із цим боротися?

Передусім необхідно чітко ідентифікувати себе в системі координат: хто я, де я, як взаємодію з оточенням/середовищем, у якому перебуваю і чого хочу?

Навіть у стані гострого стресу ці чотири прості запитання здатні повернути людині адекватне сприйняття реальності.

Наявність відповіді на кожне з них забезпечує нам стан, який ми звикли називати психологічною рівновагою.

Топ 5 порад від психолога

1. Вчіться говорити «ні». Коли ви починаєте виконувати чиєсь прохання, пересилюючи втому, — це може бути епізод, але не норма вашої поведінки. Інакше поваги до себе буде все менше, зате ростимуть і накопичуватимуться дратівливість з агресією. Якщо ви вважаєте, що абсолютно нездатні говорити «ні», вам слід повправлятися: попросіть близьких звертатися до вас із довільними проханнями. Ваша реакція на них повинна залишатися незмінною — «НІ!». Як стверджують психологи, «ні», сказане сто разів, стає абсолютно прийнятним.
2. Практикуйте здоровий сон. Дефіцит сну лікується тільки сном! І суть не стільки в тривалості, скільки в якості сну.
3. Рух — джерело енергії та боротьби зі стресом. Більше руху — якісна енергія, здоровий тонус, адекватний рівень гормону стресу кортизолу… Робіть перерви в роботі, під час яких виконуйте якісь доступні фізичні вправи (присідання, дихальну гімнастику та ін.). Нехай це стане вашим ритуалом.
4. Дисципліна — інструмент проти прокрастинації. Витратьте кілька хвилин на докладний графік робочого дня, включаючи перерви на фізичні вправи і їду. У розкладі важливо чітко визначити пріоритети й, за можливості, уникнути багатозадачності. Важливо дотримуватися цього графіка максимально.
5. Позитивне ставлення до роботи. Не варто зосереджуватися на поганому! Замість цього зверніть увагу на позитивні моменти: ваша робота допомагає іншим людям, ви приносите очевидну користь суспільству, ваша професія стимулює вас до постійного розвитку і, нарешті, ви працюєте для добробуту родини.