Звільнення з аптеки за власним бажанням: право фармацевта & вимоги законодавства

Заборона примусової праці на міжнародному та національному законодавчих рівнях гарантує право на звільнення кожній людині, у тому числі і працівникам фармацевтичної галузі. Але для реалізації цього права не достатньо лише власного бажання працівника, важливо і дотримання встановлених трудовим законодавством правил. ThePharmaMedia допоміг у цьому розібратися заступник голови з правової роботи Донецької обласної організації Профспілки працівників охорони здоровʼя України, адвокат Сергій МАЛОВИЧКО.

Обставини звільнення

Якщо рішення про звільнення працівником прийняте, що робити далі?

– Порядок розірвання трудового договору за власним бажанням працівника, регулюється статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Так, за загальним правилом, робітник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Тож фармацевт, якій вирішив звільнитися, має подати відповідну заяву роботодавцю, зазначивши у ній:

• підставу звільнення — «за власним бажанням» та
• дві дати (без прийменника): з якої є бажання звільнитися та дату подання заяви (з різницею у часі не менш як два тижні),
• усе скріпити особистим підписом.

Часто виникають питання, чи є законодавча вимога відпрацювати ці два тижні, коли, наприклад, працівник перебуває у цей період:

• на лікарняному або
• у відпустці?

Корисно знати, що у законодавстві такої вимоги не встановлено.

Після попередження про звільнення працівник має відпрацьовувати лише ті дні, які для нього є робочими за графіком роботи/змінності, не додаючи до них дні лікарняного або відпустки.

Чи можна звільнитися за власним бажанням, не відпрацьовуючи двох тижнів?

– Так, у разі, коли звільнення з роботи за власним бажанням зумовлене неможливістю продовжувати роботу через:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення подружжя на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною, молодшою за 14 років або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сімʼї відповідно до медичного висновку;
• догляд за особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом тощо.

Роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Тож, якщо є поважна причина, її потрібно зазначити у заяві про звільнення та вказати потрібну працівнику дату звільнення.

Чи є даний перелік поважних причин вичерпним?

– Ні, такий перелік не може бути і не є вичерпним. Адже у житті можуть траплятися різні ситуації, які обʼєктивно можуть визнаватися поважними та надавати право працівнику звільнитися за власним бажанням менш ніж за два тижні з дати попередження роботодавця.

Чи може фармацевт, якій працює за строковим трудовим договором розірвати його за власним бажанням до закінчення строку його дії?

– Це питання врегульоване статтею 39 КЗпП, яка припускає таку можливість лише за наявності зазначених вище або інших поважних причин.

Строковий трудовий договір — це один з видів трудових договорів який, на відміну від безстрокового, укладається на строк встановлений за погодженням сторін або на час виконання певної роботи.

Тобто, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Алгоритми звільнення

Яка процедура звільнення при різних формах трудових відносин: сумісник, стажист, робота за контрактом?

– Процедура така сама, як і відносно, умовно кажучи, «основного» місця роботи. Якщо робота за сумісництвом здійснюється за трудовим договором, укладеним на невизначений термін, тоді мають застосовуватися правила статті 38 КЗпП, якщо трудовий договір про роботу за сумісництвом строковий, тоді — правила статті 39 КЗпП.

Праця стажиста також не може бути примусовою і реалізація права звільнитися за власним бажанням також регулюється зазначеними нормами законодавства.

Щодо контракту, то він може бути укладений з працівником лише у випадках прямо передбачених законами України частина — 3 статті 21 КЗпП.

Однак, для фармацевтичної галузі такі законодавчі приписи стосуються лише керівників державних та комунальних аптечних закладів відповідно до частини 10 статті 16 Основ законодавства України про охорону здоровʼя.

Можливість дострокового розірвання контракту за власним бажанням працівника має бути передбачена в контракті.

У іншому випадку можливе застосування правил статті 39 КЗпП.

Важливі деталі: про що варто знати при звільненні

Чи може працівник передумати і відмовитися від розірвання трудового договору за власним бажанням?

– Так, частина друга статті 38 КЗпП встановлює: якщо працівник після оголошеної ним раніше дати звільнення, не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

Виняток — коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Наприклад, якщо після отримання заяви про звільнення за власним бажанням, роботодавець запросив до себе на роботу іншого працівника за переведенням, тоді відкликати заяву про звільнення неможливо.

Якщо працівник не використав щорічну відпустку і бажає звільнитися?

– Це не є перешкодою для звільнення. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 (далі — Закон), у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Також, згідно статті 3 Закону, за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням по її закінченні. Тобто датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Виняток — звільнення за порушення трудової дисципліни.

Чи можна розраховувати на якусь компенсацію/вихідну допомогу у разі звільнення за власним бажанням?

– За загальними правилами ні. Однак, у випадках, якщо підстава такого звільнення – невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (що має чимось підтверджуватися), працівник має право не тільки розірвати трудовий договір за власним бажанням у визначений ним строк, але і вимагати вихідної допомоги у розмірі не менш ніж тримісячний середній заробіток (частина 3 статті 21, стаття 44 КЗпП). Розірвання трудового договору у цьому випадку має відбутися на підставі частини 3 статті 38 КЗпП.

Як вигідніше звільнитися: «за власним бажанням» чи «за згодою сторін»?

– Підставою звільнення фармацевта «за згодою сторін» є домовленість про це як працівника, так і роботодавця, й це регламентується пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП. Якихось переваг таке звільнення не надає, наприклад, не надає (!) можливості відмовитися від поданої про це заяви на відміну від звільнення за власним бажанням. Єдине, що дана підстава припинення трудових відносин поряд з розірванням трудового договору за частиною 3 статті 38 КЗпП згідно пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 прирівнюється до втрати роботи «з незалежних від працівника обставин», що за дотримання інших вимог вказаного Закону, дає право на отримання допомоги по безробіттю до 360 днів, тоді як звільнення за власним бажанням без поважних причин обмежує надання такої допомоги 90 календарними днями.

Хто має зараз робити запис до трудової книжки про звільнення?

– Відповідно до останніх змін у трудовому законодавстві, роботодавець робить запис до трудової книжки працівника на вимогу останнього.

У будь-якому випадку, у день звільнення роботодавець зобовʼязаний видати працівникові копію наказу/розпорядження про звільнення та провести з ним остаточний розрахунок (частина 1 статті 47 КЗпП).

Як звільнитися, якщо роботодавець відмовляється приймати заяву про звільнення від працівника та не видає відповідного наказу?

– Такі порушення, на жаль, трапляються на практиці. Працівнику потрібно мати підтвердження, що заява про звільнення отримана роботодавцем. Наприклад, таку заяву можна надіслати до роботодавця поштою цінним листом з описом вкладення. Маючи підтвердження про вчасне належне письмове повідомлення роботодавця про бажання звільнитися, навіть без відповідного наказу, працівник має право залишити роботу.

Належне оформлення розірвання трудових відносин та отримання відповідних компенсацій за порушення прав працівника від роботодавця можна буде отримати шляхом звернення до суду упродовж трьох місяців з дати неоформленого звільнення.

Як бути, якщо роботодавець примушує подати заяву про звільнення за власним бажанням?

– У таких випадках, також потрібно звертатися до суду з позовом про поновлення на роботі, але (!) вже упродовж одного місяця з дати отримання наказу про звільнення (частина 1 статті 233 КЗпП). Судовий збір у такому випадку не сплачується, але якщо працівник виявить бажання відшкодувати ще й моральну шкоду та не має пільг на сплату судового збору, то саме за таку вимогу треба буде сплати судовий збір:

за загальним правилом це 1% від заявленої суми, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 таких розмірів (частина 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011).