Фармакотерапія екскоріацій та трихотиломанії: потенціал глутаматергічних засобів

Проте на щорічній зустрічі Американської академії дерматології (AAD) 2026 наголошувалося, що ці стани є серйозними захворюваннями, які потребують медикаментозного втручання. Хоча першою лінією залишається когнітивно-поведінкова терапія, новітні дослідження вказують на високу ефективність ліків, що впливають на глутаматергічну систему мозку.

Зокрема, переконливі дані щодо лікування патологічного розчісування шкіри були отримані для N-ацетилцистеїну (NAC). Ця стабільна форма цистеїну забезпечувала значне зниження симптомів при застосуванні у дозах від 1200 до 3000 мг на добу. Попри переносимість, пацієнти часто відзначали шлунково-кишкові побічні ефекти, які вдавалося мінімізувати використанням рідких форм препарату.

Ще більш вражаючі результати показав мемантин — неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів, який зазвичай призначається при хворобі Альцгеймера. В окремому випробуванні понад 60% пацієнтів, які приймали цей препарат, повідомили про суттєве покращення стану вже через вісім тижнів терапії.

Також зберігають свою актуальність традиційні антидепресанти групи СІЗЗС, особливо за наявності супутніх розладів. Флуоксетин залишається найбільш вивченим препаратом вибору, а есциталопрам рекомендується у випадках поєднання дерматиломанії з обсесивно-компульсивним або тривожним розладом. Сертралін показав найкращі результати у комбінації з поведінковою терапією, що наразі вважається «золотим стандартом» догляду.

У ліків від трихотиломанії доказова база дещо слабша, хоча глутаматергічні засоби випереджають за ефективністю класичні антидепресанти й в цьому випадку. Високу результативність продемонстрував знову таки мемантин, хоча вчені наголошують на необхідності подальших підтверджувальних досліджень. Також в мета-аналізах 2026 року показав помірну підтримку N-ацетилцистеїн. Водночас такі препарати, як кломіпрамін або оланзапін, розглядаються лише як терапія другої лінії через високий ризик рецидивів після відміни або небажані побічні ефекти.

Важливим аспектом діагностики є аналіз уже наявних призначень пацієнта. Дослідження вказують на те, що стимулятори, які часто виписують дітям, можуть провокувати розвиток трихотиломанії як побічний ефект. У багатьох випадках симптоми повністю зникають після елімінації тригера. Лікарі нагадують, що розуміння нейробіологічної природи цих розладів дозволяє відійти від стигматизації та запропонувати пацієнтам дієву допомогу, яка поєднує фармакологічну підтримку та психологічну корекцію.