Неоадʼювантна терапія солідних пухлин: тренд на передопераційне лікування

Згідно з даними другого щорічного звіту National Cancer Database від Американської колегії хірургів (понад 22 мільйони випадків раку, 2004–2022), застосування неоадʼювантної системної терапії демонструє стрімке зростання.

Тренд спрямований на персоналізовану послідовність терапії, а не на універсальне передопераційне лікування для всіх.

Динаміка призначень (2010–2022):

  • Гінекологічні пухлини: з 7% до 34% (майже пʼятикратне зростання).
  • Рак підшлункової залози: з 12% до 40% (більш ніж утричі).
  • Рідкісні абдомінальні пухлини: з 23% до 47%.
  • Меланома, імунотерапія: стадія III — з 26% до 78%, стадія IV — з 9% до 67%.

Рак стравоходу та простати – поширені показання

Рак стравоходу: імунотерапія зросла з 8% (2018) до 30% (2022). Близько половини пацієнтів діагностуються на IV стадії, 70,5% не підлягають хірургічній резекції.

Рак простати: частка нехірургічного лікування (променева та/або гормональна терапія) зросла з 54% (2018) до 60% (2022). ПСА >20 нг/мл та вищий ступінь злоякісності асоціюються з гіршою виживаністю.

Клінічне обґрунтування

Неоадʼювантний підхід дозволяє оцінити біологію пухлини in vivo: відповідь на системну терапію є прогностичним маркером. За словами фахівців з UCSF Health, цей підхід дозволяє в низці випадків виконати менш обширні операції.

Також популярна гіпотеза імунологічної переваги: застосування імунотерапії при наявності видимої пухлини допомагає формувати краще середовище для «тренування» імунних клітин проти пухлинних антигенів.

Ризики, обмеження та перспективи

  • Прогресування або втрата операбельності під час неоадʼювантної терапії.
  • Призначення системної терапії пацієнтам, які могли б бути вилікувані лише хірургічно.
  • Токсичність системної терапії.

Очікується подальше зростання неоадʼювантного підходу з удосконаленням системних терапій та інструментів молекулярної діагностики.