Подвійна терапія онаботулінтоксином А та атогепантом спрацювала при рефрактерній хронічній мігрені

Хронічна мігрень — виснажливий стан, при якому головний біль турбує пацієнта 15 і більше днів на місяць. Для багатьох пацієнтів пошук ефективного лікування перетворюється на тривалу одіссею зі змінами препаратів. Саме для таких пацієнтів із багатьма невдалими спробами терапії з фахівці Університету Модени і Реджо-Емілії (Італія) вирішили перевірити комбінований підхід.

До дослідження залучили 82 пацієнти з хронічною мігренню в період із серпня 2024 по березень 2025 року. Усі вони вже отримали щонайменше три послідовні цикли інʼєкцій онаботулінтоксину А протягом девʼяти місяців, після чого до лікування додали атогепант у дозі 60 мг перорально.

Через 24 тижні результати виявилися обнадійливими. Середня кількість днів із мігренню зменшилася на 6,5 на місяць від початкового рівня. Кількість днів із головним болем загалом та днів, коли пацієнти приймали знеболювальні препарати, скоротилася на 6 днів кожна. Інвалідизація через головний біль, яку оцінювали за спеціальним тестом HIT-6, також значно знизилася.

Головний показник ефективності — частка пацієнтів, які досягли зменшення мігренозних днів на 50% і більше — становила 45,1%: майже кожен другий учасник відчув суттєве полегшення.

Особливо вражаючими були результати для пацієнтів, які раніше не отримували антитіл проти CGRP — іншого класу сучасних препаратів від мігрені. У цій підгрупі кількість днів із головним болем зменшилася в середньому на 8,2 дня, а мігренозних днів — на 7,75 дня.

За субʼєктивною оцінкою самих пацієнтів, 87,8% повідомили, що їхній стан став щонайменше «помірно кращим». Побічні явища були легкими або помірними та відповідали вже відомим профілям безпеки обох препаратів.

Утім, дослідники чесно визнають обмеження своєї роботи. Дизайн дослідження не дозволяє робити висновки про причинно-наслідкові звʼязки. У дослідженні не було контрольної групи, яка отримувала б лише онаботулінтоксину А, тому неможливо безпосередньо порівняти комбінацію з монотерапією. Також відсутність групи, що приймала лише атогепант, не дозволила оцінити, чи є справжній синергізм між препаратами, чи ефект забезпечує переважно один із них.