Імунодефіцит – визнаний фактор ризику при різних злоякісних новоутвореннях, однак його вплив на результати лікування пацієнтів з диференційованим раком щитоподібної залози вивчений недостатньо.
Для порівняння терапевтичних результатів пацієнтів з диференційованим раком щитоподібної залози (ДРЩЗ) з імунокомпрометованим та імунокомпетентним статусом американські фахівці вирішили провести окреме дослідження, до якого включили 8534 учасники (медіана віку 55 років; 58,5 % жінок).
130 мали імунокомпрометований статус (62,5% — гематологічні злоякісні новоутворення, 19% — аутоімунні розлади, 11 % — трансплантація солідних органів, 4,5% — термінальна стадія ниркової недостатності, 3% — ВІЛ-інфекція). Результати цих 130 учасників з імунокомпрометованим статусом порівнювали з 650 контрольними імунокомпетентними пацієнтами з ДРЩЗ.
Більшість пацієнтів з імунокомпрометованим статусом (76%) перенесли тотальну тиреоїдектомію, 24% отримали ад’ювантну терапію радіоактивним йодом.
Протягом 10-річного періоду спостереження частота виживаності без рецидиву та виживаності, специфічної для захворювання, була порівнянною між імунокомпрометованими пацієнтами з ДРЩЗ та відповідними імунокомпетентними пацієнтами (95% проти 93%).
Більшість рецидивів траплялися протягом перших п’яти років.
«Ці дані свідчать про доцільність однакового підходу до ведення диференційованого раку щитоподібної залози як у імунокомпрометованих, так і в імунокомпетентних пацієнтів», — підсумували автори дослідження.