Талідомід – потенційний варіант лікування небезпечного аутоімунного розладу

З огляду на те, що IgG4-RD протікає з утворенням склеротичних, пухлиноподібних мас, які містять щільні лімфоплазмоцитарні інфільтрати зі значною кількістю IgG4-плазматичних клітин, ця хвороба нерідко помилково діагностується як рак, інфекція чи інший аутоімунний розлад, наприклад, синдром Шегрена.

IgG4-залежне захворювання було виділено в окрему нозологічну одиницю лише близько десяти років тому, і з того часу зацікавленість цим станом стрімко зростає. Втім, як і інші ревматологічні патології, IgG4-залежне захворювання має обмежені варіанти терапії, що зводяться в основному до застосування глюкокортикоїдів.

Нещодавно фахівці з Хуачжунського університету науки та технологій (Ухань, Китай) запропонували альтернативу кортикостероїдам – талідомід.

В організованому ними плацебо-контрольованому дослідженні талідомід, який застосовувався в режимі монотерапії, продемонстрував чудову ефективність у запобіганні рецидивам захворювання протягом 12-місячного періоду спостереження. При цьому терапевтичній переваги цього відомого імуномодулятора переважали ризики.

У випробуванні, в якому загалом було зареєстровано 60 пацієнтів, мали рецидиви тільки 13,8 % учасників, що після ініціюючої терапії глюкокортикоїдами отримували протягом одного тижня талідомід в дозі 25 мг до 75 мг добу. Для порівняння: у пацієнтів, що після лікування кортикостероїдом отримували плацебо, рецидиви відзначалися у 67,8 % випадків.

Показники ремісії були значно вищими в групі глюкокортикоїди + талідомід, ніж у групі глюкокортикоїди + плацебо: 75,8 % проти 32,1 %. Також в групі лікування талідомідом покращувалися лабораторні показники, пов’язанні з запаленням.