Лікування ревматоїдного артриту: експерти визначили оптимальні біопрепарати

Згідно з даними, опублікованими в Nature Scientific Reports, пацієнти з ревматоїдним артритом (РА) все частіше отримують інгібітори не-TNF, які додатково демонструють вищі показники утримання на терапії порівняно з іншими біологічними препаратами.

«Хоча кожен біологічний препарат має свої особливості, чітких критеріїв вибору, який саме потрібно призначати при РА, немає, тож тут все залежить від рішення клініциста», — пояснюють японські дослідники.

Вони нагадали, що нещодавно було опубліковано дослідження ORAL Surveillance, в якому порівнювалося використання та інгібіторів TNF (факторів некрозу пухлин) та JAK (янус-кіназ). Очікується, що на тлі його результатів кількість випадків, пов’язаних з вибором біологічних препаратів при РА, буде зростати.

Щоб полегшити ревматологам вибір між різними біологічними препаратами, японські фахівці вивчили показники утримання на препараті та причини відмови від біологічних препаратів, які призначалися у Nippon Life Hospital з жовтня 2003 року.

Загалом автори розглянули 393 випадки та 605 рецептів, 378 з яких — на біологічні препарати, призначені вперше. З аналізу виключили інгібітори янус-кіназ та сарілумаб (Kevzara, Sanofi).

За словами учених, серед біопрепаратів протягом усього дослідження найчастіше застосовувався

• етанерцепт (Enbrel, Amgen)
• після нього найбільш найбільш поширеними були адалімумаб (Humira, Abbvie) і тоцилізумаб (Actemra, Genentech).

Однак після 2010 адалімумаб почав призначатися рідше, а популярність абатацепту (Orencia, Bristol Myers Squibb) зросла

Водночас найвищий рівень утримування на препараті продемонстрував тоцилізумаб, за ним з невеликим відривом йшли абатацепт і етанерцепт.

Коефіцієнти утримання були вищими для інгібіторів не-TNF. У пацієнтів, які раніше не отримували терапію біопрепаратами, показники утримання на моноклональних антитілах проти TNF (включаючи цертолізумаб пегол, голімумаб, інфліксимаб і адалімумаб) були в цілому нижчими.

Найпоширеніші причини для скасування біопрепарату — первинна та вторинна неефективність, а також інфекція.

«Ми вважаємо, що наші дані будуть корисні лікарям, які мають можливість використовувати біопрепарати в клінічній практиці», — резюмують автори.