Онкопрепарати розглядають як засоби для відновлення синтезу інсуліну при діабеті

Для дослідження автори відібрали інгібітори малих молекул, зокрема GSK126 і таземетостат, що націлюються на фермент метилтрансферазу EZH2 (enhancer of zeste homolog), й застосували ці препарати у моделях стимуляції регенерації β-клітин при діабеті 1 типу.

Таземетостат – препарат з групи так званих епігенетичних регуляторів транскрипції, що відзначається унікальним механізмом дії та вже був схвалений для лікування певних пухлин, зокрема декількох типів фолікулярної лімфоми. GSK126 має схожий механізм дії, та поки що преребуває на етапі клінічної розробки.

Автори нової роботи припустили, що стимуляція інгібіторами EZH2 відновить основну функцію епітеліальних клітин проток підшлункової залози шляхом регуляції експресії генів.

Спочатку за допомогою молекулярного моделювання вчені проаналізували структурні ефекти зв’язування GSK126 і таземетостату з EZH2 ex vivo, застосувавши різні типи тканин екзокринних залоз, які збиралися у посмертних донорів з діабетом і без.

Дослідження показало, що таземетостат демонструє більшу спорідненість зв’язування в каталітичному домені EZH2, ніж GSK126, й, відповідно, краще індукує синтез інсуліну у екзокринних клітинах. Також виявилося, що стимульовані інгібіторами EZH2 екзокринні клітини виробляють інсулін залежно від рівня глюкози, що вказує принаймні на часткове збереження гомеостазу глюкози та активність зрілих β-клітин в зразках тканин.

На думку авторів, їхня робота демонструє перспективність епігенетичного підходу до перепрограмування термінально диференційованих екзокринних клітин у інсулін-продукуючі β-клітини.