При лікуванні подагри алопуринолом все ще потрібен колхіцин

У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, проведеному вченими з Нової Зеландії, було показано, що прийом колхіцину на фоні повільного підвищення титрів алопуринолу, що застосовується для досягнення цільових рівнів уратів у сироватці, необхідний для зниження ризику загострень у пацієнтів з подагрою.

200 учасників (93% — чоловіки) випадково розподілили до груп прийому колхіцину (0,5 мг\ добу) або плацебо.

Алопуринол спочатку призначався за наступною схемою — за розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації (рШКФ):

1. рШКФ до 60 мл/хв/1,73 м2 – у дозі 50 мг на добу;
2. з рШКФ ≥60 мл/хв/1,73 м2 – по 100 мг на добу.

Дозування алопуринолу щомісяця збільшували на 50 мг на день для пацієнтів з рШКФ 60 і на 100 мг на день для пацієнтів з рШКФ ≥60 аж до досягнення цільового рівня уратів 0,36 ммоль/л (близько 6 мг/дл).

Після перших 6 місяців прийом колхіцину та плацебо було припинено, і дослідники продовжували відстежувати кількість загострень подагри до 12-го місяця. (Через 6 та 12 місяців у групах колхіцину та плацебо зниження рівня уратів було однаковим.)

Використання колхіцину з профілактичною метою забезпечило зниження кількості загострень лише протягом перших 6 місяців після початку лікування алопуринолом. Коли дослідники скасували застосування колхіцину, кількість загострень зросла, і різниця між групами плацебо та колхіцину «стерлася».