B-вітамін допоможе здолати резистентну депресію

Дослідження, проведене співробітниками Медичної школи Університету Південної Кароліни в Грінвіллі, показало, що вітамін групи B, L-метилфолат (LMF), може підвищити ефективність терапії великого депресивного розладу у пацієнтів з неадекватною / недостатньою реакцією на антидепресанти.

Автори нагадують, що у значного відсотка пацієнтів з «великою» депресією не вдається домогтися адекватної відповіді на лікування, тоді як попередні дослідження показали переваги фолієвої кислоти (вітаміну B9) та інших вітамінів групи B у лікуванні депресії.

Щоб докладніше дослідити цей ефект, у своєму новому дослідженні вони проаналізували дані шести РКД за участю пацієнтів, резистентних до терапії селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). У всіх дослідженнях застосовувався L-метилфолат у дозах 7,5 або 15 мг на добу. Як первинна точка оцінювався результат поліпшення показників за шкалою HDRS-17 (Hamilton Depression Rating Scale). Успіх лікування оцінювався як зниження кількості балів HDRS-17 на 50%+ або досягнення 7 та менше балів.

Згідно з підрахунками, прийом 7,5 мг L-метилфолату не забезпечив суттєвих покращень порівняно з плацебо, тоді як добова доза 15 мг призводила до статистично значущого зменшення кількості балів HDRS-17:

• мінус 5,6 у групі вітаміну В
• мінус 3,0 у групі плацебо.

У групі LMF також відзначалася вища частота відповіді терапію антидепресантами: 32,3% проти 14,6%.

Після 12 місяців серед 60% пацієнтів, які не відповідають на монотерапію антидепресантами і у яких спочатку лікування було неефективним, в результаті вдалося досягти ремісії.

Зазначається, що відповідь на комплексне лікування була найвищою в осіб з ожирінням та підвищеними запальними біомаркерами.

Очевидно, механізм, що зумовлює синергічний ефект В-вітаміну і СІЗЗС, полягає у синтезі моноамінів: фолати стимулюють синтез нейротрансмітерів (серотоніну, норадреналіну і дофаміну), повʼязаних з депресією. У той самий час підвищений рівень системного запалення повʼязаний з окислювальним стресом і, як наслідок, інгібуванням рівня перелічених нейромедіаторів.