Категорія: Новини

Монотерапія долутегравіром – можливий варіант лікування ранньої стадії ВІЛ

Дата публікації: 19 липня 2023 18:00
Кількість переглядів: 170

Протягом десятиліть людей із ВІЛ лікували однаково, а це означає, що майже всі отримували потрійну терапію. Та тепер між такими пацієнтами почали визначати відмінності, що дозволить знизити лікарське та фінансове навантаження під час терапії ВІЛ-інфекції.

Згідно з даними 4-річного випробування EARLY-SIMPLIFIED, у пацієнтів з ВІЛ, які почали комбіновану антиретровірусну терапію (АРТ) незабаром після інфікування, вірусна супресія зберігалася через 96 тижнів після переведення на монотерапію долутегравіром.

Раніше було неодноразово показано, що на ранній стадії після зараження ВІЛ латентний прихований резервуар (невидима для імунітету група «сплячих» інфікованих клітин, яка поширює вірус по організму) приблизно в 10 разів нижчий у порівнянні з таким при хронічній інфекції.

ʼТаким чином, ми припустили, що люди, які отримували лікування на ранній стадії після зараження (під час первинної ВІЛ-інфекції) з низьким вірусним резервуаром, можуть бути переведені зі стандартної потрійної комбінованої АРТ на монотерапію долутегравіром (DTG)ʼ, — пояснили фахівці з Університетської клініки Цюріха, що перевірили потенціал DTG у EARLY-SIMPLIFIED.

У цьому випробуванні пацієнти, які почали комбіновану АРТ менш ніж через 180 днів після документально підтвердженої первинної ВІЛ-інфекції з пригніченим вірусним навантаженням, були розподілені у співвідношенні 2:1 до групи

монотерапії DTG по 50 мг на день (68 осіб)
або продовження комбінованої АРТ (33 особи).

Як первинна кінцева точка була встановлена частка з вірусологічною невдачею (коли АРТ не здатна придушити і підтримувати вірусне навантаження на рівні менше ніж 200 копій/мл) на 48, 96, 144 і 192 тижні.

На 96-му тижні у 100% пацієнтів у обох групах спостерігалася вірусологічна відповідь, тобто. на заданому рівні монотерапія DTG продемонструвала не меншу ефективність. На 192-му тижні в жодній із груп не було зафіксовано вірусологічної невдачі.

Щодо питань безпеки, то у групі монотерапії DTG у 17 осіб (25%) спостерігалися серйозні побічні ефекти порівняно з 10 (30,3%) пацієнтами, які отримували комбіновану АРТ. Побічні ефекти, повʼязані з прийомом препарату, спостерігалися у 15 пацієнтів (22,1%) із першої групи та 10 (30,3%) – з другої. Разом з тим, через «побочки» схему АРТ доводилося коригувати частіше (15,2%), ніж у групі монотерапії DTG (1,5%).

На думку авторів, їхні результати свідчать про те, що на монотерапію долутегравіром можна переводити значну частину пацієнтів із гострою ВІЛ-інфекцією – й це дозволить уникнути великих витрат, а також явищ довгострокової токсичності. Однак для таких змін у клінічній практиці потрібно буде провести більш масштабні РКД.

ʼПоки наше дослідження — хоч і дуже успішне — ще не дозволяє переводити людей на монотерапію DTG за межами добре контрольованих дослідженьʼ, — підсумували вчені.