Контагіозний молюск у дітей запропонували лікувати кремом

Висипання, спровоковані вірусом контагіозного молюска, не унікальне явище серед дітей. Проте досі фахівці не дійшли єдиної думки про кращий метод лікування цієї інфекції.

Види терапії контагіозного молюска можна розділити на фізичний, хімічний, медикаментозний (імуномодулюючий або противірусний) вплив. Низка експертів взагалі вважає, що такі висипи не вимагають втручання. Але все ж таки потреба в пошуку більш комфортної та ефективної терапії зберігається.

Фахівці з Італії провели дослідження, де оцінювали ефективність іміквімоду у дітей у порівнянні з групою контролю. Вибірка складалася із 48 дітей, яких розділили на дві групи.

Перша отримувала 5% крем на основі іміквімоду один раз на день до появи видимої еритеми. Потім використання крему припиняли і повторювали тільки якщо висипання зберігалися — схему терапії повторювали до повного клінічного дозволу. Друга група одержувала плацебо. Спостереження проводили через 12, 16, 20, 48 та 52 тижні від початку лікування. На 20-му тижні у всіх пацієнтів, крім одного в активній групі, висипання дозволили. У контрольній групі у всіх дітей висипання зберігали. І лише на 52-му тижні у двох пацієнтів відзначався дозвіл інфекції.

Автори роботи зробили висновок, що рідкісні рецидиви, відсутність рубців і відсутність необхідності седації при лікуванні дисемінованих уражень роблять використання іміквімоду кращим методом лікування контагіозного молюска в педіатричній практиці.

Іміквимод – імуномодулятор, який відноситься до класу топічних агоністів TLR7 використовували в медицині протягом багатьох років для лікування інших шкірних захворювань, у тому числі бородавок і навіть деяких типів раку шкіри.

Два роки тому британські дослідники зʼясували, що місцеве використання іміквімоду придушувало не лише локальну, а й системну арбовірусну інфекцію, а стимулюючу дію цього агента на макрофаги шкіри «активувало захисні реакції у ключових клітинних цілях вірусу». Щоправда, слід зазначити, що збудник контагіозного молюска належить до поксивірусів.