На сьогодні клініцисти мають чимало варіантів для лікування інфекцій у жінок, які перебувають у різному періоді гестації.
Згідно з презентацією, представленій членами Американської академії дерматології, у лікуванні вагітних жінок з інфекціями шкіри – бактеріальними, вірусними та грибковими – можна безпечно застосовувати низку місцевих і системних препаратів. Водночас фахівці повинні використовувати деякі лікарські засоби з обережністю при лікуванні вагітних, або ж уникати їх взагалі. Спікер, доктор Дженні Мурасе з медичної групи Фонду Пало-Альто, яка тривалий час спеціалізується на вивченні безпеки фармакотерапевтичних засобів, що застосовуються у дерматології, надала наступні рекомендації з лікування гнійних інфекцій у вагітних:
- Імпетиго. Лікування першої лінії – місцевий мупіроцин, пероральні цефалоспорини першого покоління та диклоксацилін перорально.
- Флегмона. Рекомендовані методи лікування: пеніцилін перорально або внутрішньовенно, пероральні цефалоспорини першого покоління та диклоксацилін перорально.
- Метицилін-резистентний Staphylococcus aureus (MRSA). Кліндаміцин є препаратом першого ряду, але призначення антибіотикотерапії залежить від бактеріальної культури та чутливості.
- Абсцеси. Рекомендовано розріз і дренаж.
«Щоразу, коли ми ведемо пацієнтку під час вагітності, ми прагнемо застосовувати немедикаментозні методи лікування, наскільки це можливо. Необхідності в антибіотиках немає, якщо тільки абсцес не перевищує 5 см або якщо він більше 2 см з еритемою навколо абсцесу», — зазначила Мурасе.
Інфекції загального характеру
Щодо антибіотиків для лікування розширених інфекцій — наприклад, якщо у пацієнтки з атопічним дерматитом розвинулася вторинна шкірна інфекція — Мурасе рекомендує пероральну антибіотикотерапію пеніциліном як першу лінію, цефалоспоринами першого покоління або диклоксациліном. Для терапії другої лінії застосовують еритроміцин, який вона вважає кращим макролідом перед азитроміцином і кларитроміцином.
При цьому дерматолог нагадала про підвищений ризик дефектів міжпередсердної/шлуночкової перегородки та пілоростенозу, пов’язаних із застосуванням еритроміцину під час першого триместру вагітності. До того ж естолат еритроміцину підвищує ризик гепатотоксичності, тоді як основа еритроміцину та етилсукцинат еритроміцину – ні.
Сульфаніламіди – препарати другої лінії в третьому триместрі. Якщо виникла потреба застовуати їх у першому триместрі, потрібно переконатися, що лікування доповнене ефективними дозами фолієвої кислоти (принаймні 0,5 мг на добу). У передпологовому періоді сульфаніламіди протипоказані, оскільки створюють ризик розвитку гемолітичної анемії, гіпербілірубінемії та білірубінової енцефалопатії.
Комбінація триметоприм/сульфаметоксазол – вибір другого ряду (через пов’язаний ризик низької ваги при народженні та недоношеності), що застосовують при ускладнених інфекціях. Ще один варіант другої лінії: хінолони, а найбільше досліджені з яких в умовах вагітності — ципрофлоксацин і норфлоксацин.
Згідно з західними настановами, тетрацикліни вважаються терапією другої лінії до 14 тижнів гестації — враховуючи погану репутацію тетрациклінів у контексті вагітності. Проте після цього терміну вони протипоказані через пригнічення остеосинтезу та гепатотоксичність.
Грибкові інфекції
Щодо грибкових інфекцій, то в таких випадках препаратом першого вибору є клотримазол, який застосовують для місцевого лікування тріхофітій (tinea corporis), за ним іде міконазол і потім – кетоконазол. Є обмежені дані щодо місцевого застосування під час вагітності тербінафіну, нафтифіну і циклопіроксу, проте як вважає Мурасе, вони, ймовірно, безпечні.
Також є обмежені дані щодо використання цих препаратів для місцевого лікування кандидозу під час вагітності. Ністатин безпечний, але він менш ефективний, ніж інші варіанти. Інші варіанти включають клотримазол, міконазол і кетоконазол.
Для місцевого лікування різнокольорового (висівкоподібного) лишаю під час вагітності з обережністю застосовують клотримазол або міконазол. На більш поширених ділянках застосовують мило з піритіоном цинку або мило з перекисом бензоїлу. При цьому Мурасе рекомендує бути обережними при використанні сульфіду селену, оскільки отруєння цією речовиною було пов’язане з викиднями.
Під забороною
Щодо системної протигрибкової терапії, то під час вагітності слід уникати флуконазолу, кетоконазолу та ітраконазолу через ризик краніосиностозу, розвитку вроджених вад серця та аномалій скелета. Не рекомендується під час вагітності і гризеофульвін.
Втім Мурасе цитує джерело, яке описує випадок лікування флуконазолом дріжджової інфекції у пацієнтки, що не здогадувалася про свою вагітність; це дослідження не виявило підвищеного ризику вроджених вад розвитку під час прийому флуконазолу протягом першого триместру.
Вірусні інфекції
Для лікування простого герпесу найкращим вибором вказується ацикловір. «Ймовірно, безпечні» фамцикловір і валацикловір, але Мурасе не рекомендує застосовувати їх під час вагітності.
За її словами, через брак даних при лікуванні вірусу папіломи людини у вагітних слід уникати подофілоксу, кантаридину та іміквімоду. Дерматолог додала, що подофілокс взагалі надзвичайно небезпечний під час вагітності, оскільки його застосування пов’язують зі смертю матері та плода, а також вадами розвитку. Натомість засобом вибору для лікування вірусу папіломи людини у вагітних є рідкий азот.
Для лікування гострих кондилом дозволена трихлороцтова кислота, яка є в цих умовах препаратом вибору. Вважається безпечним обмежене застосування саліцилової кислоти.