Категорія
Ліки

Нові ліки проти мелазми спрямовані на різні компоненти патогенезу: 7 альтернатив гідрохінону

Дата публікації
Кількість переглядів
420

Патогенез мелазми складний – до нього залучені генетичні, васкулярні, гормональні та інші компоненти, й це необхідно враховувати при виборі засобів терапії.

Новітні методи лікування мелазми розглядалися на симпозіумі Pigmentary Disorders Exchange. Як заявила спікер доктор Нада Елбулук з Університету Південної Каліфорнії, спалахи мелазми викликає не тільки ультрафіолетове, але й видиме світло.

Хоча вона визнає те, що золотим стандартом лікування мелазми залишаються місцеві гідрохінон, ретиноїди, стероїди та їхні комбінації, проте інші методи, таргетовані на конкретні елементи патогенезу захворювання, теж можуть забезпечувати вражаючі результати.

  1. Азелаїнова кислота. За словами Ельбулук, що це її улюблений засіб на періоди періоди пропуску гідрохінону. Вона також поєднує азелаїнову кислоту з койєвою, яка має антиейдж- та антимікробні властивості.
  2. Транексамова кислота. За останні кілька років антифібринолітик став поширеним агентом для лікування мелазми, оскільки він виявляє плейотропний ефект — впливає не лише на меланогенез, але й на ангіогенез мелазми та гормональний компонент мелазми. За словами Ельбулук, результати місцевого застосування цього агенту зазвичай не такі хороші, як перорального. Але перед пероральним застосуванням транексамової кислоти пацієнт має перевіритися на наявність факторів ризику тромбоемболії та серцево-судинних захворювань.
  3. Цистеамін. Ця сіркоорганічна сполука знижує активність тирозинази та пероксидази і пригнічує меланогенез, тож часто демонструє ефективність на рівні формул з гідрохіноном.
  4. Маласезин. Цей новий космецевтичний продукт (індолова сполука, виділена з Malassezia furfur) не інгібує тирозиназу, зате пом’якшує наслідки фото пошкодження, в тому числі при мелазмі. Забезпечує лише тимчасовий ефект: як тільки пацієнт припиняє лікування, пігментація повертається.
  5. Метимазол — антитиреоїдний засіб, інгібітор пероксидази, котрий ініціює морфологічні зміни у меланоцитах. Хоча він і не такий ефективний, як гідрохінон, зате нецитотоксичний і немутагенний.
  6. Тіамідол – запатентований інгібітор тирозинази, який продемонстрував пристойні результати в лікуванні мелазми середнього та тяжкого ступеня при співставленні з гідрохіноном.
  7. 2-меркаптонікотиноїлгліцин (2-MNG). 2-MNG пригнічує надмірну продукцію меланіну, зберігаючи при цьому цілісність меланоцитів. Запобігає потемнінню, спричиненому ультрафіолетом, і загалом затримує ефект засмаги.