- Категорія
- Бізнес
Дочасний вихід на пенсію і зімни у виплатах по безробіттю під час воєнного стану
- Дата публікації
- Кількість переглядів
-
1252
Редактор ThePharmaMedia, журналіст
Заступник голови з правової роботи Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоровʼя України, адвокат
Війна до всіх лих додає ще й зростання безробіття, вимушені зміни графіків та умов роботи працюючих, почасти зменшення заробітної плати. Як це позначиться на набутті страхового стажу, що нового обіцяє законодавство тим, хто втратив роботу і чи може роботодавець довільно диктувати свої умови?
Відповіді на актуальні на сьогодні запитання — від заступника голови з правової роботи Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоровʼя України, адвоката Сергій МАЛОВИЧКО.
Достроковий вихід на пенсію повертається
Чи можна раніше вийти на пенсію у разі закриття підприємства чи скорочення працівника?
Так, навесні 2022 року завдяки змінам до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 р. таку можливість відновлено. Стаття 21 вказаного Закону знову гарантує таким працівникам право на достроковий вихід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Втім, скористатися ним можливо лише у разі обовʼязкового дотримання наступних умов:
- Працівник повинен мати мінімальний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком — 35 років для чоловіків і 30 років для жінок (абзац перший ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
- До досягнення пенсійного віку працівнику має залишитися не більше 1,5 року.
- Якщо трудовий договір з працівником розірвано з ініціативи роботодавця:
- у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників (тобто звільнені за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП), за умови реєстрації осіб у Держслужбі зайнятості та відсутності роботи, яка їм підходить;
- у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (тобто звільнені за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП).
Допомога по безробіттю в умовах війни
Чи існують особливості взяття на облік у центрі зайнятості у зв’язку з безробіттям та отримання відповідних виплат під час ВС?
Пунктом 33 розділу VIII ʼПрикінцевих положеньʼ Закону України ʼПро загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяʼ від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі Закон № 1533) встановлено, що під час дії воєнного стану:
- тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів;
- допомога по безробіттю призначається з першого дня після дня надання статусу безробітного;
- максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, тобто 6500 грн. (з 01.01.2023 р. - 6700 грн.);
- безробітним, термін виплати допомоги по безробіттю яких на 29.10.2022 р. перевищує 90 днів, її виплата припиняється через 30 календарних днів — тобто з 29.11.2022 р.;
- для осіб передпенсійного віку (за рік до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою – четвертою ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів;
- вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені ч. 4 ст. 31 Закону № 1533, не застосовуються.
Особиста присутність для виплат не обов’язкова
Як бути, якщо безробітний не може прибути до центру зайнятості у зв’язку з виїздом на інше місце проживання, чи не припиняться через це виплати?
Виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування центру зайнятості особою, котра перебуває на тимчасово окупованій території чи в зоні бойових дії, якщо вона підтверджує намір перебувати у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними. Таке підтвердження потрібно надсилати щонайменше один раз на 30 календарних днів;
До отримання відомостей щодо внутрішньо переміщених осіб або осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території чи в зоні бойових дій, їм призначається допомога по безробіттю у мінімальному розмірі, а загальна тривалість її виплати не може перевищувати 90 календарних днів. Після надходження необхідних відомостей розмір допомоги по безробіттю переглядається відповідно до законодавства.
Виплата допомоги по безробіттю припиняється на підставах, визначених ст. 31 Закону № 1533, а також з 31 календарного дня від дня перетину зареєстрованим безробітним державного кордону України у разі безперервного перебування ним за кордоном понад 30 календарних днів.
Коли немає ні роботи, ні документів
Як отримати виплати по безробіттю, якщо втрачено документи про роботу?
Призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на тимчасово окупованій території чи в зоні бойових дій, які не мають документів про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у:
- Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків;
- Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування;
- інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України;
- Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;
- податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік.
Громадські роботи – альтернатива безробіттю?
На яких підставах можуть залучати безробітних до громадських робіт, як саме це роботи?
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України ʼПро зайнятість населенняʼ громадські роботи є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах.
Види громадських робіт визначаються місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за наступними критеріями:
- є тимчасовими і для їх організації не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії;
- можуть виконуватися на умовах неповного робочого дня;
- мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону;
- забезпечують можливість тимчасового працевлаштування безробітних на роботи, що не потребують додаткової спеціальної, освітньої та кваліфікаційної підготовки.
Як оплачують участь у громадських роботах і чи не втрачаються при цьому основні виплати по безробіттю?
З особами, які беруть участь у громадських роботах, укладаються строкові трудові договори на термін, що сумарно не може перевищувати 180 календарних днів на рік, – для працевлаштування на створені тимчасові робочі місця.
На осіб, які беруть участь у громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені, зокрема, законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообовʼязкове державне соціальне страхування.
Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати та відповідно до положень угоди.
Працівники, які у звʼязку із зупиненням (скороченням) виробництва втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50 % передбаченої законодавством тривалості робочого часу, мають право взяти участь у громадських роботах без припинення трудових відносин на своєму виробництві – на час його зупинення (скорочення).
Зареєстрованим безробітним, які були залучені до громадських або інших тимчасових робіт, з дня, наступного за днем їх припинення, продовжується виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в терміни, встановлені законодавством.
Чи законні примусові переведення і «урізана»зарплата
Чи мають право примусово перевести працівника на іншу роботу у зв’язку з ВС?
Згідно зі ст.3 Закону України ʼПро організацію трудових відносин в умовах воєнного стануʼ від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ зі змінами та доповненнями (далі Закон № 2136) у період дії ВС роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії).
При цьому:
- така робота не може бути протипоказана працівникові за станом здоров’я,
- вона має бути спрямована лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей,
- оплата такої праці не може бути нижче середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи.
У період дії воєнного стану роботодавець має повідомити працівника про зміну істотних умов праці (до яких також належить і ʼпереведенняʼ на меншу частину ставки чи зменшення розміру оплати праці) до запровадження таких умов, тобто, сьогодні повідомив — завтра запровадив (у мирні часи роботодавець мав зробити це не пізніш як за два місяці).
Якщо під час простою «урізана» зарплата працівника виявиться меншою, ніж мінімальна, чи законно це і чи нараховується тоді страховий стаж?
Питання оплати простою не з вини працівника врегульовано ст. 113 КЗпП, яка вказує, що така оплата не може бути менше 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Якщо ця сума буде меншою ніж розмір «мінімалки», страховий стаж для призначення пенсії зарахується пропорційно її розміру. Втім, колективним договором може бути запроваджена оплата простою не з вини працівника у розмірі не менше середнього заробітку.
Неповний і подовжений робочий час – є особливості
Чи може роботодавець під час ВС встановити неповний робочий час або навпаки його продовжити, і як це відобразиться на оплаті праці?
Встановлення неповного робочого часу потягне за собою оплату пропорційно відпрацьованому часу.
Щодо збільшення. Згідно зі ст. 6 Закону № 2136, для повнолітніх працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень, якщо до того вона була 40 годин.
Водночас для тих працівників об’єктів критичної інфраструктури, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, у період ВС вона не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Оплата праці у разі подовження тривалості робочого часу має бути пропорційною до збільшення норми праці. Такі «корективи» за ініціативою роботодавця також вважаються зміною істотних умов праці працівників.
Чи затверджений Порядок визначення та відшкодування працівникам і роботодавцям повʼязаних з трудовими відносинами грошових сум, втрачених в результаті збройної агресії проти України?
Статтею 15 Закону № 2136 передбачено, що згадані відшкодування здійснюються за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Ці вимоги діятимуть і після закінчення ВС до завершення відшкодування.
Згаданий Порядок має встановити Кабінет Міністрів України. На сьогодні він ще не затверджений.