Раціоналізатор державного доїння

Богдан Коновалов, спеціально для Медичної газети «Ваше здоров'я»

Президент Української асоціації постачальників і виробників медичної техніки та Міжнародного медичного консалтингового агентства Микола Кузьма в інтерв’ю «Українським Національним Новинам» у 2011 році стверджував: «Мене близько десяти років намагаються представити головним корупціонером країни за те, що я насправді намагаюся боротися з корупцією, доводжу до всіх і кожного, що потрібна перебудова системи у бік раціонального використання і засобів, і ресурсів». Проте «великого реформатора-раціоналізатора» не чують і продовжують закуповувати в нього за бюджетні кошти невідповідну й непридатну медтехніку, до того ж — за завищеними цінами. Хоча він попереджав. То чого ж він має відмовлятися від надприбутків?

Гроші люблять тишу і… темряву

«Кузьма, як кажуть люди знаючі, — це людина, через яку можна вирішити будь-яке питання в МОЗ, — пояснює журнал «Фокус» в оглядовому матеріалі (від 20 листопада 2009 р.) про головних гравців тендерного медринку. — Він, як і Петро Багрій, один із найбільш наближених до відомства бізнесменів. Свою діяльність розпочав на початку 2000-х, особливо плідно працював з 2004 по 2007 роки. Нібито тісно співпрацював зі світовими лідерами з випуску медичної техніки — на тендерах у МОЗ представляв їхні інтереси… Техніку йому вдавалося продавати інколи за потрійною вартістю. На Кузьму не заводили кримінальних справ, але про те, як віртуозно він заробляв, складали легенди».

Тому простодушне прізвище «Кузьма» цілком справедливо можна вважати «брендом», під яким працює певна бізнес-група, здатна «давати зелене світло» будь-якій компанії, яка приходить в Україну з її оригінальними ринковими умовами, пропонуючи логістику переможних тендерних рішень. Як висловлюється сам М. Кузьма в інтерв’ю «УНН» — «від того, що потрібно, до того, куди потрібно, за якою ціною і так далі».

Не будемо забувати, що ця сфера діяльності потребує і юридично бездоганної документації, вирішення питань валютного кредитування, страхування вантажів, витрат на митницях…

«Але чому будь-які тендери на купівлю обладнання все більше обростають корупційними подробицями, ніж повноцінними і професійними оцінками результатів торгів?» — не розуміє журналіст.

«Усе через те, що у нас медобладнанню, як сфері державних інтересів і грошей, не приділяється належної державної уваги. Усе розрізнено, епізодично, алогічно і, як наслідок, пронизане всілякими неприємними явищами на кшталт корупційних схем, — пояснює Кузьма. — В Україні ніхто не веде ані реєстру техніки, ані її інвентаризації… У нас у країні — повна відсутність плановості поставок… Стан справ в галузі (постачання — авт.) медобладнання — близький до катастрофи».

Що ж, слухаючи всю цю нищівну критику 5-річної давнини, ми вкотре переконуємося: в Україні створені всі умови для «ловлі риби в каламутній воді», лише одне сумнівно — щирість експерта, який виряджається в тогу викривача вад системи охорони здоров’я, називаючи МОЗ «заручником постачальників», звинувачує чиновників у придбанні недоукомплектованого обладнання та такого, що просто не підходить замовнику.

За його словами, «до половини виділених із 2000 по 2011 рр. бюджетів на закупівлю техніки так і пішли — в нікуди». Чому ж «в нікуди»? У ваші кишені, пани-схемотехніки, вони й пішли!

«Наварено» на ДЦП

Отже, вже в 2011 році наш герой стверджував, що «комерцію залишив кілька років тому» і «повністю занурився в консалтинг». Проте нещодавно, у грудні 2014-го, інтернет-видання «Обозреватель» розмістило матеріал, який свідчить про інше — про те, що бізнес-успіхи Миколи Всеволодовича продовжують дивувати й шокувати. Кому вірити — Кузьмі чи «Обозревателю» і Генпрокуратурі?

Виявляється, що фірми, які мають стосунок до Миколи Кузьми, працюють уже не тільки з Міністерством охорони здоров’я, а й опікуються потребами Мінсоцполітики. Одна з них «ощасливила» дітей з ДЦП нефункціональним обладнанням за цінами, завищеними у 5 разів. У зв’язку з чим у листопаді минулого року Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом розтрати чиновниками Міністерства соцполітики 24 млн грн, які були виділені на потреби дітей, хворих на ДЦП.

Обладнання для реабілітації дітей з особливими потребами Мінсоцполітики закуповує другий рік поспіль. Таким чином, схема, успішно обкатана при Уряді Азарова, спрацювала і при Уряді Яценюка.

Торік Міністерство придбало у компанії «Євромедпроект», яка перемогла в тендері, дві системи реабілітації опорно-рухового апарату G-EO (виробник — швейцарська компанія Reha Technology AG) за 16,7 млн грн. Цього року такі ж два апарати з урахуванням курсу долара були придбані за 24,1 млн грн.

Тендер виграло ТОВ «ЄМГ» Україна», яке є «донькою» Enterprises Medicales Gray SA (EMG, Швейцарія), і, за неофіційною інформацією гравців ринку, за ним стоїть один із «китів тендерного бізнесу» Микола Кузьма, компанії якого, за словами головного редактора «Обозревателя» Михайла Бродського, до 2009 року вигравали до 90% тендерів МОЗ щодо закупівлі медичної техніки. А імпортер, який має справу з таким самим обладнанням, заявив виданню, що вартість системи на тендері була завищена приблизно в 5 разів (на момент проведення торгів один апарат коштував близько 2,5 млн грн).

Системи повинні були надійти до Державного комплексу соціальної реабілітації Миколаєва та у Вінницький центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Промінь» у грудні 2014 року.

Своєю чергою, прес-служба Ген­прокуратури повідомила, що ГПУ розпочала кримінальне провадження за фактом розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах посадовими особами Міністерства соціальної політики.

Виявляється, системи реабілітації не підходять для лікування дітей із ДЦП за технічними параметрами. «Застосування закупленої системи хворими на дитячий церебральний параліч не передбачено», — повідомила прес-служба ГПУ.

Такі системи використовуються переважно для реабілітації дорослих після інсульту, а дітям із ДЦП потрібно функціонально інше обладнання. Воно складне й більш дороге. А отже, «нормально наварити» на ньому на тендерах було б складніше.

Утім, до винесення Генпрокуратурою остаточного вердикту ми можемо говорити лише про журналістську версію цинічної афери на хворих дітях. Проте в останні роки про маніпуляції з мільйонними закупівлями медичного обладнання хто тільки гучно не заявляв, включаючи чиновників найвищих рангів, але про притягнення винних до відповідальності говориться дуже рідко й майже пошепки. Мимоволі складається враження, що й «досягнення» Миколи Кузьми на ринку торгівлі медичною технікою обурену громадськість хвилюють більше, ніж співробітників правоохоронних органів.

Згадаймо найбільш резонансні справи, які пов’язують із цією персоною.

Скандалу боятися — на тендери не ходити

Однією з найбільш скандальних закупівель останнього часу, яка відбулася за безпосередньою участю М. Кузьми, стала закупівля ПЛР-лабораторій для діагностики каліфорнійського грипу в усіх регіонах України. До лабораторій, як виявилося, не закупили реагентів (праймерів), без котрих вони не змогли працювати. Устаткування до цього часу так і не встановлене, а супереч­ки про його здатність визначати штами грипу тривають.

Ця угода відбулася в 2009 році — інтереси американської компанії Bio-Rad Laboratories в Україні представляла ПП «МБК», яку також відносять до фірм, афілійованих Кузьмою.

До речі, нещодавно, у листопаді 2014-го, влада США оштрафувала каліфорнійську компанію Bio-Rad Laboratories на $55 млн за порушення закону про корупцію за кордоном, встановивши, що її «доч­ки» платили хабарі тамтешнім чиновникам, повідомляється на сайті Комісії з цінних паперів і бірж (SEC) США (інформація «Форбс»). За п’ять років Bio-Rad Laboratories виплатила у вигляді хабарів приблизно $7,5 млн, отримавши завдяки їм прибуток у розмірі $35 млн, наголошується в повідом­ленні. Посередники «використовувалися, в першу чергу, для здійснення впливу на Міністерство охорони здоров’я і допомоги компанії в отриманні державних контрактів».

Також у 2009 році Микола Кузьма «засвітився» в мега-інвестиційному проекті в рамках реалізації Державної прог­рами з розвитку сільської медицини під гарантії Уряду України (названому в медичному середовищі «Австрійським кредитом»).

«Історія із цим кредитом досить заплутана й оповита різними легендами, — пише сайт «Медконтроль». — Але виглядає ситуація так, що ініціатором проекту могла бути австрійська група Vamed, в управлінні якої знаходиться широко відома берлінська університетська клініка Charit, де лікувалися відомі представники української влади. Проект МОЗ швидше за все був «спущений» зверху, тому його реалізації сприяли тодішні заступники Міністра З. Митник, В. Бідний і В. Лазоришинець. Такий важливий соціальний проект із політичним забарвленням перед президентськими виборами 2010 року повинен був прой­ти спокійно і без скандалів. Тому його реалізацію доручили М. Кузьмі, який має прекрасну здатність домовлятися, і він залучив основних учасників ринку. Погодивши перелік обладнання та квоти у проекті, список із цінами і найменуваннями передали на VAMED, й у вересні 2009 р. держкомпанія «Укрмедпостач» (знаходиться у віданні МОЗ) уклала договір з Vamed Engineering GmbH & CO KG про постачання 15 найменувань медобладнання на загальну суму 99,9 млн євро».

Судові тяжби між ДП «Укрмедпостач» і компанією «Вамед Інжиніринг» продовжуються до сьогодні. Держпідприємство вимагає заміни поставлених 85 транспортних інкубаторів (модель IT-158-TS) або повернення грошових коштів у розмірі 4,9 млн євро, оскільки це обладнання не може використовуватися в лікувальних установах на підставі наказу Держлікслужби України від 27.03.2012.

Цікаво, що, провертаючи мільйонні суми, люди Кузьми не гребують і «дріб’язковими» заробітками. Відомо про те, що з метою поставки медобладнання з Австрії ДП «Укрмедпостач» уклало низку договорів із фірмою «Укрмед» про надання консалтингових та посередницьких послуг загальною вартістю 475 тис. грн. За цю суму компанія-підрядник повинна була забезпечити підготовку документів із реєстрації медичних виробів. Проте на момент укладання угоди австрійське обладнання… вже було зареєстроване. Та сторони склали акт прийому-передачі, на підставі якого «Укрмедпостач» перерахував «Укрмед» 210 тис. грн — як то кажуть, за повітря.

Найрезонанснішою частиною проекту «Австрійський кредит» виявилися поставки автомобілів швидкої допомоги. Скандал із малопристосованими для цих функцій авто марки «Опель Комбо» переріс у найгучніший із політичних скандалів в історії України (справа про визнання недійсним рішення Тендерного комітету Міністерства охорони здоров’я України від 12 грудня 2007 року щодо визначення переможця тендера на пос­тачання санітарних автомобілів була інкримінована колишньому Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко).

Нагадаємо, що 6 липня 2010 року Голова СБУ В.Хорошковський у листі до Прем’єр-міністра України виклав результати позапланової ревізії ГоловКРУ, предметом якої стали махінації з використанням державних коштів під час залучення іноземних товарних кредитів під державні гарантії для реалізації інвестиційних проектів у медичній галузі (Постанова КМУ від 05.08.09 №819).

У листі йшлося про те, що ДП «Укр­медпостач» уклало договір на постачання медобладнання з компанією «Вамед Інжиніринг», яку також пов’язують із Миколою Кузьмою. Держпідприємство від австрійського партнера, на момент перевірки СБУ, отримало техніку на суму понад 64 млн євро, що склало 64,5% від загальної суми інвестиційного проекту, при цьому 79,4% отриманого обладнання не використовувалося.

Крім того, Хорошковський вказував, що автомобілі «Опель Комбо», закуплені в рамках проекту, не відповідають Держстандартам України, не зареєстровані як санітарні та не внесені до Держреєстру і не можуть використовуватися за призначенням.

Завжди затребуваний

Унікальність Миколи Кузьми полягає ще й у тому, що йому вдається зберігати ділову активність за будь-якого політичного розкладу. Є дані, що у травні 2011 р., після приходу до влади Януковича з Азаровим і звільнення з посади Міністра охорони здоров’я І. Ємця позиції Кузьми похитнулися: на ринку його потіснили вихідці з Донецька — бізнесмени Фісталі.

Однак тижневик «Дзеркало тижня» в матеріалі «Медичні тендери-2011. Зміна лідерів» (від 4 травня 2012 р.) писав: «Зміна режиму принесла Миколі Кузьмі і компанії «Укрмед» купу проблем. Але рівно рік тому «Укрмед» змінив власника на лондонську «Техстар трейдінг лтд.» (Techstar trading ltd.), і в нього почалося нове життя. У 2010 році тендерні здобутки «Укрмеду» знов зросли — з 44 млн до 227 млн грн у 2011-му.

«ДТ» приводить порівняння: компанія «А’СТА», заснована менеджерами з групи Рината Ахметова, у 2011-му заробила приблизно стільки ж — 222 млн грн. Проте вона покращила свій результат лише на 60 млн грн, або на чверть від 2010 року. Тоді як «Укрмед» — аж уп’ятеро.

До непотоплюваних «тендерних мафіозі» відніс Миколу Кузьму і сумнозвісний екс-Міністр охорони здоров’я Олег Мусій. На запитання журналіста видання «Фокус» (03.10.2014), кого конкретно він мав на увазі, говорячи про тендерну мафію в МОЗ, Мусій вказав на чотирьох бізнесменів: «Це всім відомі прізвища — Борис Литовський, Петро Багрій, Михайло Кучірко, Микола Кузьма. У перший день свого приходу на міністерську посаду я сказав, що їх схеми мене не цікавлять і будуть ліквідовані. Тендерна мафія, яка 20 років бере участь у торгах, розділила між собою ринок і займається посередництвом між заводами-виробниками і Міністерством. Іноземні заводи, виходячи з нашого законодавства, можуть заходити на ринок тільки через посередників. Ці посередники між собою воюють, подають скарги, саботують, платять «відкати». Кожен з них наближений до певного діяча при владі, які збагачуються на держзакупівлях».

Проте прізвища «певних діячів» Мусій назвати не насмілився.

Закупівельне агентство «сірих кардиналів»?

Що ж, спираючись на названі прізвища, мабуть, можна написати солідну дисертацію на тему «Історія медзакупівель в Україні: знищення вітчизняного виробника і втрачені мільярди».

Простої значної частини закуп­леного імпортного обладнання протягом років пов’язували то з відсутністю необхідного приміщення (деякі вимагали спорудження окремої будівлі, а на це кошти в бюджетах не передбачалися), то з відсутністю необхідних комплектуючих, то не знаходилося потрібних фахівців для його обслуговування.

Та чи треба пояснювати, що, знаючи наперед про неможливість встановлення свого обладнання протягом гарантійного терміну, закордонні постачальники нічим не ризикували навіть при поставках в Україну бракованого чи другосортного непотребу?

Ці ж «сірі кардинали», яких чомусь прийнято величати «геніями» та «віртуозами», сприяли збільшенню імпорту в Україну дешевого медичного обладнання, закуповуючи його в азіатських (зокрема — у китайських) виробників… за європейськими цінами.

У січні 2014 року, у дні, коли палав Майдан, Віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищенко та очільниця МОЗ Раїса Богатирьова, зібравши нараду академіків НАМНУ, вирішили наостанок «посилити контроль за використанням виділених академії засобів» і з «непідробною» щирістю дивувалися тому, що «на складах в інститутах знаходяться десятки одиниць високотехнологічної медичної техніки, закупленої в 2011-2013 рр. за бюджетні кошти». За даними К. Грищенка, тільки в установах НАМНУ таке обладнання, що простоює, обійшлося бюджету не менш ніж в 300 млн грн.

«Чому воно не введено в експлуатацію? — обурювався Віце-прем’єр-міністр. — Яким чином ми закуповуємо техніку до того, як створені умови для її розміщення, коли не підготовлені кадри, здатні її обслуговувати?! А тенденції нині такі, що сучасна апаратура оновлюється кожні 2-3 роки. І вона втратить сенс, якщо роками буде стояти на складі».

Куди ж раніше дивилися державні діячі з Партії регіонів? Наприклад, згідно з даними ГоловКРУ, тільки протягом 2008-2009 рр. МОЗ підписало контракти на 46 одиниць медичного обладнання на суму 86 млн 700 тис. грн, яке не використовується через неможливість його установки в регіонах.

У минулому році керівники медичної галузі активно несли в маси ідею виведення з повноважень МОЗ функції з державних закупівель: мовляв, МОЗ перетворилося на Міністерство торгівлі, і нам потрібно лікувати людей, а не торгувати. При всіх декларованих плюсах такого рішення є один істотний мінус — держзакупівлі перейдуть під контроль вузького кола осіб, а Міністерство зніме із себе відповідальність за можливі зловживання. А куди ж ті зловживання подінуться, якщо по суті пропонується створити монстра, який одноосібно візьме в руки і кількість закуповуваних ліків, вакцин, устаткування, і їх вартість. Кому в цьому випадку дістанеться ринок медичної техніки, здогадатися не складно…