Хвороба Лайма: небезпеки бореліозу, про які не здогадуються відвідувачі аптек

Бореліоз – інфекційне захворювання бактеріальної природи, що протікає за різними сценаріями – з ураженням шкіри, суглобів, серця та навіть центральної нервової системи. Те, що ця хвороба характеризується схильністю до рецидивуючого хронічного перебігу, робить її ще більш небезпечною.

Тим часом, захиститися від цієї інфекції просто – достатньо відлякати кліща-переносника надійним репелентом та прикритися від нього одягом, вирушаючи на дачу, на пікнік чи на прогулянку до парку. Поділіться цією важливою інформацією з відвідувачем, що збирається на природу, і порекомендуйте перевірений акарицид!

«Подарунок» від кліщів

Хвороба Лайма, або бореліоз, відноситься до бактеріальних інфекцій, які провокують патогенні види мікроорганізму Borrelia burgdorferi. Збудник бореліозу проживає у шлунково-кишковому тракті кліщів (іксодових, але не тільки). Відповідно, мікроорганізми потрапляють людині в кров через укус зараженої комахи.

Види кліщів, які вважаються потенційними переносниками бактерій роду Borrelia, трапляються по всій території Європи. Чимало їх також на теренах Північної Америки, причому громадяни США чудово обізнані про підступність цієї хвороби: бореліоз є серйозною проблемою, хоча робота «медичної пропаганди» приносить свої плоди. В Україні у поширенні бореліозу беруть участь переважно Ixodes ricinus (собачий кліщ), Ixodes persulcatus (тайговий кліщ).

Європейські штами цих бактерій дещо відрізняється від своїх родичів із Північної Америки, в основному різноманіттям субтипів. Це призводить до того, що клінічна картина бореліозу стає ще більш строкатою, що, звичайно ж, ускладнює і так непросту діагностику цієї інфекції. І додатково наголошує на значущості профілактики.

Діагностика бореліозу: ключова проблема

У разі зараження хворобою Лайма своєчасно вжити заходів дуже важливо: ранній початок лікування суттєво підвищує шанси уникнути ускладнень. Однак часто помилка в діагностиці (хибно-негативний результат лабораторного тесту) не дозволяє розпочати лікування вчасно, і в результаті пацієнт втрачає дорогоцінні дні, а то й тижні. У результаті захворювання стає хронічним, що суттєво знижує якість життя таких пацієнтів, багато з яких страждають від неврологічних проявів інфекції. Крім цього, хвороба також позначається на стані серця та суглобів.

І все-таки у багатьох випадках діагноз не встановлюється своєчасно. По-перше, тому що укус кліща-носія бактерії Borrelia може залишитися непоміченим. Інша складність полягає в тому, що симптоми цієї інфекції настільки різноманітні, що часто спантеличують медичних фахівців, оскільки нагадують прояви багатьох інших захворювань.

Хвороба Лайма: головний симптом

Найпоширенішим проявом хвороби Лайма (до 90% заражень) є класична мігруюча еритема, відома також як кільцева мігруюча еритема, кліщова мігруюча еритема, хронічна мігруюча еритема. Це найбільш специфічні симптоми хвороби Лайма – характерні «румʼяні» плями, що розливаються на шкірі специфічними «концентричними» колами: від червоного центру йде бліде коло, яке потім переходить у чітко виражене почервоніння біля периферії. Вони зʼявляються на першій стадії захворювання, яка може тривати від 2 до 32 днів після укусу кліща-переносника.

У цей період кільцева мігруюча еритема поступово видозмінюється та збільшується у розмірах. Якщо не зловити хворобу на цій стадії, подальше лікування ускладнюється. Після розвʼязання еритеми у місці її локалізації приблизно у половини всіх пацієнтів відзначається лущення шкіри, яке зберігається від кількох днів до трьох тижнів. У ряді випадків на шкірі відзначається гіперпігментація, яка зазвичай проходить протягом кількох місяців.

Інші ж симптоми цієї підступної інфекції дуже і дуже різноманітні і можуть наводити на думку про багато інших захворювань навіть досвідчених інфекціоністів. Іншими словами, як звикли говорити лікарі: клінічна картина неспецифічна. Так, хвороба Лайма досить легко переплутати з іншими захворюваннями, такими як системний вовчак, розсіяний склероз, фіброміалгії та численними вірусними інфекціями.

Навіть більш точний метод діагностики — серологічні дослідження, покликані виявити в крові специфічні антитіла, що виділяються у відповідь на контакт з антигенами збудника і вказують на наявність бактеріальної інфекції — іноді підводять. На жаль, за допомогою цих досить сучасних методів не завжди вдається поставити діагноз: багато з таких тестів дають помилково-негативний результат, тобто вказують на відсутність інфекції, хоча вона вже «просочилася» в кров.

Сьогодні розробляють ряд інших діагностичних методів для виявлення бореліозу, але вони поки що не стандартизовані і до того ж їх результати часом досить важко інтерпретувати.

Хвороба Лайма: небезпечне ускладнення

У деяких пацієнтів, особливо якщо вони не пройшли адекватне лікування антибіотиками на ранній стадії захворювання, розвиваються неврологічні симптоми (приблизно через 6-12 тижнів з моменту інфікування). Згідно зі статистикою європейських інфекціоністів, основним ускладненням хвороби Лайма, яке реєструється в Європі, є нейробореліоз: цей розлад центральної нервової системи проявляється у 10-20% інфікованих пацієнтів. (Для порівняння, у Сполучених Штатах – артрит.) Вважається, що характер ускладнень бореліозу залежить від виду збудника цієї інфекції: в Америці та Європі вони різняться.

Пацієнти з бореліозом можуть також скаржитися на грипоподібні симптоми та втому, які, як правило, проходять після нетривалого курсу антибіотикотерапії. Однак якщо бореліоз не лікувати або затягнути призначення антибактеріальних препаратів, це може призвести до розвитку хронічної хвороби Лайма: її прояви вже нагадують синдром хронічної втоми або навіть симптоми тяжких неврологічних захворювань. На цьому етапі повне одужання часто залишається під великим питанням.

Тут саме час згадати старий афоризм: хворобу простіше запобігти, ніж лікувати – у разі хвороби Лайма він актуальний як ніколи. Лікарі не можуть взяти участь у профілактиці підступної інфекції, натомість це під силу фармацевтам. Все що потрібно – вчасно запропонувати відвідувачеві акарицидний засіб, нагадавши про небезпеку, що таїться у лісах та парках на галявинах у траві, на гілках дерев.