Сугамадекс знижує ризик дихальних ускладнень після ендоскопії верхніх відділів ШКТ

Щоб порівняти наслідки двох методів відновлення нервово-мʼязової провідності після анестезії, фахівці з Меморіального госпіталя Чанг Ґунг у Таоюані провели ретроспективне когортне дослідження. До аналізу увійшли дорослі з TriNetX, яким у період із січня 2016-го по жовтень 2025 року виконали ендоскопію верхніх відділів шлунково-кишкового тракту з блокадою рокуронієм.

Дослідники відібрали пацієнтів, яким того ж дня відновили дихальну провідність суґамадексом або неостигміном. Кожна група була співставна за статтю і налічувала 7 865 осіб (середній вік — 56 років). Первинною кінцевою точкою була визначена невдала екстубація трахеї (повторна інтубація чи потреба в штучній вентиляції легень протягом 30 днів після процедури).

Аби оцінити ефект у людей із початково нормальною функцією легень, дослідники окремо проаналізували 4 624 зіставлені пари пацієнтів без пульмонологічних розладів.

Аналіз показав очевидну користь суґамадексу. Невдала екстубація трахеї в групі суґамадексу склала 3,88% проти 5,79% при відновленні дихання інгібітором ацетилхолінестерази. Так само в першій групі рідше були зафіксовані ателектаз (6,74% проти 7,76%) та незаплановане направлення до ВІТ протягом 30 днів (8,27% проти 9,45%).

Водночас ризик розвитку аспіраційної пневмонії, післяопераційної аритмії та смертності від усіх причин протягом 30 днів між групами не різнився.

У підгрупі пацієнтів без хронічних пульмонологічних захворювань суґамадекс також був повʼязаний із нижчим ризиком невдалої екстубації, незапланованого потрапляння до інтенсивної терапії та потреби в неінвазивній вентиляції легень.