Добавка, яка надає цим напоям притаманної їм напівзамороженої консистенції, здатна спричинити симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та ЦНС.
Гліцерин (E 422) — це безбарвна рідина зі злегка солодкуватим смаком. Ця молекула природно міститься в рослинних і тваринних жирах. У харчовій промисловості гліцерин десятиліттями застосовують як вологоутримувач, розчинник і стабілізатор, тож класичної токсикологічної загрози він не становить. Критичне питання полягає радше в дозі. На відміну від багатьох відомих харчових добавок, гліцерин виявляє виражену фармакологічну дію, яку медицина використовує вже багато років: високі дози гліцерину застосовують, наприклад, для зниження підвищеного внутрішньочерепного або внутрішньоочного тиску. Це працює завдяки осмотичному ефекту гліцерину. Після потрапляння в організм він тимчасово підвищує концентрацію розчинених часток у крові, витягуючи воду з тканин у кровотік. Саме цей механізм використовують у терапії, щоб відвести рідину від мозку чи ока й таким чином знизити тиск.
Проте якщо той самий ефект ненавмисно «застосувати» вживанням слашу з високим вмістом гліцерину, можуть виникнути побічні явища: головний біль, нудота, блювання, запаморочення, сонливість і діарея. В окремих випадках у дітей навіть спостерігали тимчасові розлади свідомості. Ці симптоми, по суті, відповідають відомим побічним ефектам медичного гліцерину.
Продукти харчування нерідко містять гліцерин, але лише в невеликій кількості. Зі слаш ситуація інша: добавку використовують, щоб напій залишався мʼяким і приємним на смак – без гліцерину його вміст перетворювався б на суцільну крижану брилу. Через це окремі порції напою можуть містити порівняно високі концентрації гліцерину. Водночас вони часто випивають за лічені хвилини. Саме поєднання високої концентрації та швидкого споживання й робить їх проблемними з погляду токсикології.
Згідно з оцінкою Європейського агентства з безпечності харчових продуктів (EFSA), навіть одного великого слаш може бути досить, щоб перевищити безпечну дозу на один прийом. Німецький Федеральний інститут оцінки ризиків (BfR) тепер застерігає від їх споживання.
Ризик безпосередньо залежить від маси тіла. Якщо дорослі зазвичай переносять більші кількості, то діти можуть досягти критичної дози, випивши значно менше. За розрахунками EFSA, потенційно небезпечну разову дозу перевищить типове споживання 250 мл у дітей та 500 мл у підлітків і дорослих.