Як в Україні готують протезистів, які супроводжують пацієнта після ампутації

Чому Україні потрібні нові протезисти

Через поранення, отримані під час війни, протезування сьогодні потребують десятки тисяч українців — як ветеранів, так і цивільних. Для якісної допомоги таким пацієнтам потрібні не лише технічні навички виготовлення протезів, а й розуміння реабілітації, анатомії, біомеханіки та роботи в команді з іншими фахівцями.

У 2024 році медичні університети у Львові, Києві, Тернополі та Харкові започаткували підготовку магістрів за спеціальністю «Протезування-ортезування». Раніше технічні виші готували техніків-протезистів-ортопедистів, які спеціалізувалися насамперед на виготовленні протезів.

Що змінює нова магістерська програма

Нова магістерська програма має ширший фокус. Як пояснила гарантка програми «Протезування-ортезування», професорка кафедри медичної реабілітації Тетяна Бакалюк, ідеться про підготовку фахівців, здатних працювати у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди.

Такі спеціалісти мають супроводжувати пацієнта після ампутації комплексно — не лише на етапі підбору та складання протеза, а й під час адаптації до нього та повернення людини до повсякденного життя.

Студенти вивчають медичні технології, біомедичну інженерію, сучасні методи протезування, зокрема біонічні протези рук і ніг. Також вони навчаються взаємодіяти з лікарями фізичної та реабілітаційної медицини, фізичними терапевтами, ерготерапевтами, психологами та соціальними працівниками.

Магістерська програма триває рік і 10 місяців. Після її завершення фахівці можуть працювати у клініках, центрах протезування, на виробництві, а також продовжити наукову чи викладацьку діяльність, зокрема у сфері винахідництва.

Міжнародний досвід і підтримка партнерів

Підготовку українських протезистів підтримують громадський сектор та іноземні партнери. Тернопільський медуніверситет співпрацює з викладачами шведського університету Jonkoping і бере участь у міжнародному проєкті SU-CARE, спрямованому на вдосконалення освіти у сфері протезування, ортезування та реабілітації.

До викладання також залучили американського сертифікованого експерта за програмою ABC з ортезування та протезування Остіна Девідса. Він веде для студентів складний курс із біомеханіки та патологічної ходи.

Крім того, університет співпрацює з професором з протезування Університету прикладних наук Верхньої Австрії Хубертом Еггером. Він є інноватором у сфері протезування та розробляє рішення, які використовують провідні світові компанії. За словами Тетяни Бакалюк, свої візити в Україну професор здійснює під час власної відпустки, адже офіційні відрядження до країни, яка перебуває у стані війни, нині не передбачені.

Як студенти вчаться виготовляти протези

Практичні заняття студентів у Тернополі проходять на базі центру протезування та адаптації. Там майбутні протезисти-ортезисти опановують етапи підбору, виготовлення та налаштування протезів, а також вчаться працювати з пацієнтами.

Лікар фізичної та реабілітаційної медицини Юрій Завіднюк пояснює, що робота протезиста починається не з виготовлення виробу, а з оцінки стану людини.

«Робота протезиста з пацієнтом починається не з виготовлення самого протеза, а з комплексного огляду людини у складі мультидисциплінарної команди», — зазначив він.

Фахівці оцінюють загальний стан пацієнта, загоєння тканин, сформованість кукси та рубців. Також вони визначають, чи готова людина до протезування саме зараз. У деяких випадках протезування доводиться відкласти, а пацієнта — скерувати до інших спеціалістів для додаткової підготовки.

Від гіпсової форми до індивідуальної гільзи

Перший технічний етап виготовлення протеза — створення гіпсового негатива. Це форма, яку знімають із кінцівки пацієнта. Далі з неї виготовляють гіпсовий позитив — точну копію кукси, з якою вже працює протезист.

На цьому етапі фахівець робить багато вимірювань: фіксує параметри ампутованої та здорової кінцівок, особливості будови, точки навантаження. Ці дані потрібні, щоб майбутній протез був функціональним, відповідав анатомії людини та забезпечував симетричний вигляд.

Після заливання гіпсу отриманий позитив допрацьовують вручну. Протезист буквально по міліметрах змінює форму: в одних місцях сточує матеріал, в інших — нарощує його, формуючи правильні точки тиску та розвантаження. Особливу увагу приділяють ділянкам, де виступає кістка, щоб уникнути надмірного тиску і болю під час користування протезом.

На основі гіпсового позитива виготовляють куксоприймальну гільзу — одну з ключових частин майбутнього протеза. Вона створюється індивідуально під конкретного пацієнта.

Пацієнти можуть обрати колір або малюнок на гільзі. За словами Юрія Завіднюка, у неї можна заламінувати шеврони, малюнок улюбленої футболки або зробити так, щоб вона світилася у темряві. Це додає пацієнтам позитивних емоцій під час адаптації до протеза.

У центрі також виготовляють куксоприймальні гільзи на 3D-принтерах, наданих урядом Японії. Студенти навчаються працювати і з цими технологіями.

Після виготовлення гільзи протез збирають, приміряють і регулюють. Саме на цьому етапі важливо навчити пацієнта користуватися протезом і підтримати його мотивацію, адже підготовка до протезування може бути тривалою.