Затримка офтальмологічної допомоги збільшує ризик розвитку психотичних станів

Дослідники з Медичної школи Девіда Ґеффена (США) проаналізували електронні медичні записи TriNetX за 2005–2025 роки від на майже 165 000 пацієнтів. До вибірки включалися пацієнти віком від 50 років з діагнозом глаукоми (120 917 осіб, середній вік 69 років, 59% жінок) або діабетичної ретинопатії (44 058 осіб, середній вік 64 роки, 52% жінок). «Своєчасним» вважалось лікування, якщо пацієнт відвідав офтальмолога або пройшов необхідну процедуру протягом року після встановлення діагнозу, в інших випадках лікування кваліфікувалось як «затримане». Підгрупи зіставляли за віком, статтю та расою.

Серед пацієнтів з глаукомою затримка лікування протягом пʼяти років спостереження асоціювалась зі значно підвищеним ризиком короткого психотичного розладу (1,4 рази), маячного розладу (1,5 рази) та шизоафективного розладу (1,4 рази). Серед пацієнтів з діабетичною ретинопатією картина була подібною: ризик короткого психотичного розладу (2,4 рази), маячного розладу (1,3 рази) та шизоафективного розладу (1,7 рази).

При цьому жодне з двох захворювань не підвищувало ризик шизофренії. Автори пояснюють це віком учасників: шизофренія, зазвичай, маніфестує у молодих дорослих, тоді як середній вік вибірки цього дослідження перевищував 60 років.

На думку науковців, прогресуюча втрата зору спричиняє сенсорну депривацію: мозок отримує дедалі менше зорової інформації і починає «заповнювати пробіли» самостійно, що може проявлятися зоровими галюцинаціями чи формуванням маячних переконань. Додається соціальна ізоляція, функціональне обмеження та втрата автономії, що створює підґрунтя для психотичних епізодів.