Чи зможуть водорості вийти за межі нішевих дієт?

Нутріціологи та ботаніки розглянули це питання на Французьких днях харчування 2025, які пройшли нещодавно у Ліоні.

Водорості вирізняються широким нутрітивним профілем і желюючим властивостями й використовуються в салатах, закусках, а також як альтернатива м’ясним продуктам. Вони покращують смак і текстуру страв й навіть можуть застосовуватися як замінник солі.

Ці рослини багаті на поживні речовини, клітковину, часом білок, а деякі з них відомі як джерело довголанцюгових омега-3 жирних кислот, таких як ейкозапентаєнова кислота та докозагексаєнова кислота. Деякі водорості містять широкий спектр полісахаридів і корисні цукри, такі як фукоза та рамноза, вітаміни A, K1, B9, а також демонструють потенційну пребіотичну активність.

Та чи стануть водорості основним продуктом у наших меню? Попри цінні харчові властивості, потенційний вплив таких продуктів на здоров’я потребує подальшого вивчення, а споживче сприйняття залишається невизначеним.

«Водорості надзвичайно різномантітні: є мікро- та макроводорості, а також зелені, червоні чи бурі види. Порівняно з основними культурами, такими як кукурудза чи пшениця, обсяги їх споживання залишаються мізерними, але останніми роками зростають приблизно на 10% щорічно», — розповіла Флоранс Дюфренек, координатор мультидисциплінарного проєкту ALGOMENU, що фінансується Французьким національним агентством досліджень, яка вивчає мікроводорості та їхній потенційний вплив на здоров’я.

Всього у світі культивується приблизно 220 видів водоростей, причому 95% споживання припадає на шість родів, переважно червоних та бурих видів. Виробництво значною мірою зосереджене в Азії, на європейське (Норвегія, Франція) припадає лише близько 1% від світового. Здебільшого там культивують спіруліну, яка становить приблизно 75% обсягу, далі йдуть хлорела та Haematococcus pluvialis – останні використовуються в дитячих сумішах з огляду на високий вміст докозагексаєнової кислоти. Щодо макроводоростей, в Європі переважно збирають різні види ламінарії. Нішеве споживання залишається основним бар’єром для ширшого включення водоростей до повсякденного раціону.