Метформін – не варіант для людей з високим ризиком метаболічного синдрому, які люблять спорт

Завдяки ціні, ефективності, низькому ризику гіпоглікемії та безпеці метформін довго залишався препаратом першої лінії терапії діабету 2 типу.

Близько 25 років тому американська Програма профілактики діабету показала, що модифікація способу життя — втрата 7% ваги за допомогою дієти та фізичних вправ — була ефективнішою за метформін у запобіганні прогресуванню переддіабету в цукровий діабет 2 типу. Це дозволило припустити, що комбінація двох підходів може дати ще кращий результат. Однак дослідження з використанням високоінтенсивних тренувань показали, що це зовсім не так.

Американські фахівці захотіли перевірити, чи спрацює інакше в поєднанні з метформіном низькоінтенсивне навантаження, та організували задля цього плацебо-контрольоване дослідження за участю близько сотні дорослих (≈56 років) із гіподинамією та високим ризиком метаболічного синдрому. Учасників випадковим чином розподілили на чотири групи:

  1. низькоінтенсивні вправи (ходьба) + плацебо (22 пацієнта)
  2. високоінтенсивні вправи + плацебо (21 пацієнт)
  3. низькоінтенсивні вправи + метформін (24 пацієнта)
  4. високоінтенсивні вправи + метформін (24 пацієнта).

Інтервенція тривала 16 тижнів.

Виявилося, що метформін послаблював позитивний ефект тренувань будь-якої інтенсивності на функцію судин, а також зменшував користь фізичних вправ щодо зниження глюкози натще, рівня ендотеліну-1 та TNF-α. Жирову масу зменшували лише високоінтенсивні режими.

«Лікарям і пацієнтам необхідно зважувати користь від прийому метформіну, коли людина займається фізичними вправами», — підсумували ендокринологи у коментарі для Medscape Medical News.