Як показало нове дослідження, у людей з синдромом хронічної втоми значно частіше зустрічається гіпервентиляція, ніж у тих, хто не страждає від цього стану.
Американські фахівці порівняли дані кардіопульмонального навантажувального тесту 57 дорослих пацієнтів із синдромом хронічної втоми (міалгічним енцефаломієлітом) з даним 25 відповідних за віком і базовими параметрами контрольних осіб (середній вік — 39 років; 81% жінок; середній ІМТ — 24), які не мали регулярних фізичних навантажень.
У всіх учасників дихальний коефіцієнт (співвідношення між обʼємами утвореного СО2 та поглиненого О2) становив > 1,05 і були схожими бали за опитувальником GLTEQ (Godin Leisure-Time Exercise Questionnaire), який слугує інструментом ля визначення ступеню фізичної активності.
Як показало дослідження, дисфункціональне дихання та/або гіпервентиляція значно поширеніші серед пацієнтів з міалгічним енцефаломієлітом/синдромом хронічної втоми, ніж у людей, які не страждають від цього розладу.
Так, дисфункціональне дихання визначалося у 42% пацієнтів з синдромом хронічної втоми проти 16%; у контрольній групі; гіпервентиляція – у 32% проти 4%. Обидва стани одночасно діагностувалися у 16% учасників з синдромом хронічної втоми проти 0% у групі контролю.
При цьому середнє пікове споживання кисню було схожим: 22,3 мл/кг/хв у першій групі та 23,4 мл/кг/хв у другій.
На думку авторів роботи, для зменшення симптомів синдрому хронічної втоми і покращення фізичної працездатності таких пацієнтів, варто провести дослідження з оцінкою різних дихальних технік.
Окрім постійної втоми, симптоми цього стану включають задишку та «мозковий туман».