Зниження смертності компенсує ризики гіперкаліємії при лікуванні серцевої недостатності інгібіторами ренін-ангіотензинової системи й антагоністами мінералокортикоїдних рецепторів

Ведучи пацієнтів із серцевою недостатністю з високим ризиком гіперкаліємії, лікарі повинні бути особливо обережними щодо підвищення доз інгібіторів РАС і МРА, оскільки існує певна невизначеність щодо співвідношення ризику та користі препаратів цих класів.

Результати, отримані на основі аналізу даних понад 2500 пацієнтів із серцевою недостатністю, усувають ці занепокоєння та підтверджують значення рекомендацій щодо прагнення до високих, максимально переносимих доз інгібіторів РАС і агоністів МКР навіть серед пацієнтів із серцевою недостатністю з високим ризиком гіперкаліємії.

«В аналізі реєстру CARE-HK, який включав виключно пацієнтів із серцевою недостатністю з високим ризиком гіперкаліємії, ми побачили, що оптимальне дозування інгібіторів РАС і терапії МРА асоціювалося з незначно вищим ризиком гіперкаліємії, але також зі зниженням рівня загальної смертності», — розповіли фахівці з Медичної школи Університету Дюка, які провели зазначений аналіз, в інтерв’ю Medscape Medical News.

З 2558 пацієнтів із 111 центрів у дев’яти країнах всі мали в анамнезі поточну гіперкаліємію або розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (рШКФ) < 45 мл/хв/1,73 м².

Лікування вважалося оптимальним, якщо пацієнти отримували щонайменше 50% цільових доз інгібіторів РАС і агоністів МКР (29% пацієнтів); у 71% воно було субоптимальним. Пацієнти в групі оптимальної терапії були молодшими, з медіанним віком 70 років проти 74 років у групі субоптимальної терапії, і переважно чоловіками (73,9% проти 66,3%). Вони також мали на вихідному рівні менше супутніх захворювань, кращу ниркову функцію та нижчу фракцію викиду лівого шлуночка (в середньому 35% проти 39%). Більша частка групи оптимального лікування мала в анамнезі гіперкаліємію (79,5% проти 72,2%).

Медіана спостереження склала 12 місяців, і за цей період гіперкаліємія (загалом легка) частіше виникала в групі оптимальної терапії (31,6% проти 27,8%). Однак ці пацієнти рідше потребували корекції доз інгібіторів РАС або агоністів МКР через гіперкаліємію (9,9% проти 16,2%).

Загалом під час спостереження померло 223 пацієнти. При цьому в групі оптимальної терапії відзначалася значно нижча загальна смертність порівняно з групою субоптимальної терапії: 3,8% проти 10,7%. Асоціація залишалася значущою після подальшого за віком і статтю.