Війна може підвищити рівень захворюваності на діабет в Україні на 25%

Діабет під час війни: чому зростають ризики

За словами голови Ради Української діабетичної федерації (УДФ) Валентини Очеретенко, нинішня ситуація в системі охорони здоров’я потребує негайної уваги:

«Через війну кількість хворих на діабет в Україні може збільшитися на чверть. Мабуть, настав час, коли треба звернути увагу на діабет, пильніше допомагати системі надання допомоги. Багато країн мають національні програми цукровий діабет, ми будемо наполягати на тому, щоб так сталося і на Україні».

Вона нагадала, що ще у 2021 році Рахункова палата виявила неефективність використання майже 1,7 млрд грн, спрямованих на лікування діабету, що свідчить про необхідність системних реформ.

Нині УДФ за підтримки ГО «АПРАД» реалізує проєкт щодо аналізу відповідності українського законодавства європейським нормам у сфері діабету. Перші результати очікуються у грудні.

Виклики пацієнтів: нестача ліків і стрес

Волонтер Київського благодійного фонду «Діабетик» Роман Власенко наголосив, що у контролі діабету велика відповідальність лежить на самому пацієнті, однак навіть найбільш дисципліновані хворі не завжди можуть впоратися самостійно.

За його словами, війна створила безпрецедентні труднощі для людей із діабетом. У перші місяці повномасштабного вторгнення пацієнти стикнулися з гострою нестачею інсуліну — не тому, що ліків не було, а через неможливість доставити їх до аптек. Хоча зараз ситуація стабілізувалася, ризики залишаються, адже бойові дії продовжують загрожувати виробничим і складським приміщенням. Власенко навів приклад нещодавнього обстрілу складу фармдистриб’ютора, що підтверджує вразливість системи постачання.

Він зауважив, що пацієнти намагаються створювати особисті запаси необхідних препаратів, проте їхні можливості обмежені. 

«Такі проблеми потребують вирішення не лише на рівні окремих громад, а й на державному рівні», — зазначив волонтер.

Окремо він підкреслив, що під час війни людям із діабетом особливо складно підтримувати стабільний стан через постійний стрес і психологічний тиск. Попередні методи самоконтролю, які працювали у мирний час, нині виявляються недостатньо ефективними. За словами Власенка, науково доведено прямий зв’язок між належним контролем діабету та ризиком розвитку ускладнень, і зараз ці ризики лише зростають.

Волонтер також звернув увагу на те, що сучасні технології — інсулінові помпи, системи безперервного моніторингу глюкози — залишаються недосяжними для більшості пацієнтів через їхню високу вартість та відсутність державних програм підтримки.

Не менш гострою є й проблема доступу до лікарів. Частина медиків виїхала за кордон, інші мобілізовані або пішли на пенсію. Через перебої з електропостачанням і зв’язком телемедицина також працює нестабільно, що ускладнює спостереження за пацієнтами.

Підсумовуючи, Власенко наголосив: пацієнти мають залишатися проактивними у боротьбі з хворобою, однак без підтримки держави — у тому числі на рівні організації постачання ліків і доступу до фахівців — впоратися з усіма викликами неможливо.

Профілактика ускладнень і роль держави

Член правління УДФ Пилип Прудиус підкреслив, що держава має приділити більше уваги профілактиці ускладнень, зокрема синдрому діабетичної стопи.

«Це не ампутація кінцівок, коли вже запізно, а профілактика. Раніше кабінети діабетичної стопи були по всій країні. Наразі їх чисельність зменшилася».

Водночас представник НСЗУ Іван Жук наголосив, що уряд із перших днів повномасштабної війни зробив кроки для забезпечення пацієнтів:

«З 2022 року першим рішенням уряду було забезпечення повністю безоплатних інсулінів».

Він такожв зауважив, що проблема забезпечення медичними виробами та засобами самоконтролю залишається актуальною.

«Програма ʼДоступні лікиʼзавжди має обмежений бюджет. Очевидно, що держава, НСЗУ, МОЗ зацікавлені у розширенні і наданні можливості пацієнтам з діабетом другого типу отримувати тест-смужки, але потрібно більше фінансування, і це є однією з основних перепон».