Свіжі висновки науковців суперечать попереднім даним, які вказували на зростання кількості людей з кардіоваскулярними хворобами, що не мали до події жодного зі стандартних модифікованих факторів ризику (SMuRFs — Standard Modifiable Risk Factors).
Також раніше стверджувалося, що пацієнти «без SMuRFs» — тобто артеріальної гіпертензії, діабету, дисліпідемії та тютюнопаління — мають гірші результати, ніж ті, хто піддається впливу цих факторів ризику. Зокрема, минулого року японські вчені дійшли висновку, що відсутність стандартних модифікованих факторів ризику ССЗ парадоксально пов’язана з вищою смертністю після гострого інфаркту міокарда.
Фахівці з Північно-Західного університету в Чикаго перевірили ці твердження, розглянувши чотири SMuRFs — артеріальний тиск, рівень холестерину, рівень глюкози та статус куріння — в окремому дослідженні з надзвичайно великою вибіркою. Вони зосередилися на рівнях показників, які не досягають діагностичних порогів, але перевищують ідеальні рівні, наприклад, холестерин вище 200 мг/дл порівняно з клінічним порогом 240 мг/дл для гіперхолестеринемії.
Виявилося, що понад 99% пацієнтів, у яких було діагностовано ішемічну хворобу серця, серцеву недостатність або інсульт, все ж таки мали принаймні один фактор ризику до події, причому понад 93% мали два або більше SMuRFs.
Згідно з поясненням авторів, що значна частина розбіжностей між цим дослідженням і попередніми, які розглядали осіб без SMuRFs, пояснюється їхнім фокусом на пацієнтах із клінічним діагнозом факторів ризику, наприклад, гіпертензії або гіперхолестеринемії, та ігноруванням тих, хто перебуває в проміжку між оптимальними та діагностованими рівнями АТ чи глікемії.
«До моменту встановлення діагнозу пацієнти вже тривалий час мали значно неоптимальні рівні. Будь-який рівень вище оптимального асоціюється зі зростаючим рівнем ризику. Можуть бути люди з незначним збільшенням артеріального тиску, холестерину або рівня цукру в крові, але ці невеликі підвищення не є тривіальними», — пояснили дослідники.